З чого для вас починається Новий рік? Ну, без сумніву, з бою курантів! Адже відраховувати новий час, вітати один одного зі святом і, врешті-решт, піднімати келихи з шампанським ми починаємо лише після дванадцяти їхніх ударів. Однак якщо за радянських часів цю почесну місію виконували відомі кремлівські куранти, то нині всі українські канали показують, що доведеться. Кращого, мовляв, нема. Водночас про існування унікальних лаврських курантів, які нічим не поступаються ані кремлівським, ані лондонському Біг-Бену, здається, майже забули. І дарма: цьогоріч київському годиннику «стукнуло» сто років, а відраховує він час усе з тією ж «залізною» точністю, що й століття тому.

Новорічні свята можуть серйозно нашкодити здоров'ю не тільки хворим на виразку шлунка. Жирні плями на улюбленій скатертині та облиті шампанським свіжопоклеєні шпалери — це дрібниці в порівнянні з тим, чим святкування може обійтися вашому здоров'ю. Як не дивно це може прозвучати на тлі загального ентузіазму та радості з приводу довгих свят, Новий рік — це великий стрес для вашого організму.

Відхід кожної небайдужої тобі людини позбавляє радості. Живеш трохи спустошений, і та окрема пустош не заростає життям. З віком її назбирується. І ти ходиш таким собі мудрагелем із всерозуміючими очима, у яких хтось забув запалити вогник. Інколи навіть сердишся на тих, хто завдав тобі болю: «Як ти міг вмерти?!» чи «Як ти могла?!».

За східним календарем, наступний 2004 рік — рік дерев'яної Мавпи. І хоча він почнеться не у новорічну ніч, а через три тижні після «офіційного» Нового року, стилісти радять підготуватися до зустрічі року Мавпи заздалегідь. Головне, визначитися із гамою кольорів. Європейські дизайнери радять звернутися до відтінків, які «полюбляє» дерев'яна Мавпа: зеленого, салатового, золотого, жовтого та срібного — у цих тонах і має бути прикрашений стіл. У цьогорічну святкову ніч буде популярний «металік», що передбачає використання срібного та золотого кольору.

Воно й не дивно, що в країні, де люди, яким усе ще дорогі ідеали цивілізованого суспільства та демократії, кусають лікті з приводу втрати ще кількох її останніх бастіонів, Президент від'їжджає до Баден-Бадена зі спокійним серцем: мовляв, цей рік був чи не найбільш вдалим. Авжеж, ця країна — країна навпаки. Найбільше мешканців тут зосереджено в крайніх хатах, і не підозрюють вони, що крайні садиби горять першими. Ці обивателі дивляться по брехливих телевізорах сюжети про грузинську революцію так само індиферентно, як і, скажімо, про нові тенденції в образотворчому мистецтві австралійських аборигенів. Для цих обивателів існує одна паралель — та, на якій вони живуть, себто більш або менш успішно виживають, решта їм паралельно. Тому й у день початку політичної реформи, прямо пов'язаної з усікновення Конституції на всенародне право обирати Президента, цього самого народу під стінами парламенту — душ від сили двадцять. А в день «парнокопитного» (тобто обома руками) голосування «більшовиків» за перше читання цього закону під вікнами Верховної Ради немає нікого, хто сказав би: «Щось не теє ви, хлопці, робите».

Рік, що минає, міністр аграрної політики Сергій Рижук вважає для села складним, але, на відміну від своїх критиків, не убивчим. Він каже, що відчуває щоденні селянські труднощі всіма фібрами своєї душі й знає, як вивести галузь із кризи після неврожайного 2003 року. Ми свідомо не говорили про підвищення цін на хліб, з яким народ уже змирився як з неминучим, а спробували розпитати про не менш важливе — чого чекати селянам від уряду в наступному, 2004-му, році. Отже, читайте його підсумково-новорічне інтерв'ю «УМ», яке за спільною згодою ми друкуємо без коментарів.

З 1 січня сумлінні платники податків — фізичні особи — сплачуватимуть 13 відсотків податку замість теперішньої ставки, що має «вилку» вiд 10 до 40 відсотків. Для фізичних осіб також вводиться норма соціальної пільги: ті, чий щомісячний прибуток не перевищує 510 гривень, матимуть «податкову знижку» розміром у 30 відсотків від діючого розміру мінімальної зарплати. Урядовці сподіваються, що таким чином вдасться знизити податковий тиск і, як наслідок, вивести з тіні частину зарплати, відповідно, збільшити надходження до бюджету. Минулого 2002 року фактичні надходження до держбюджету за рахунок податку з громадян становили 10 мільярдів 823 мільйони гривень, цього — 2003 року, — за планами, вони складуть 11 мільярдів 883 мільйони.

Iдея моделювання того чи іншого судового процесу над відомою особою повсякчас рівною мірою приваблює як науковців-гуманітаріїв, так і майстрів «красного письменства». В цьому контексті варто згадати хоча б поему Ліни Костенко «Маруся Чурай». Починається вона згадкою про пожежу у Полтаві, яка у XVII столітті знищила всі магістратські книги, де могли б бути відомості про головну героїню: «А що, якби знайшлася хоч одна — / В монастирі десь або на горищі?/ Якби вцілiла в тому пожарищі — / Немов неопалима купина?». Але оскільки це «якби» не справдилося, авторка розгортає перед читачем сувій власного бачення тодішніх подій. У випадку ж, про який iтиметься у даній публікації, фантазувати не доведеться. Джерел, які стосуються суду Синедріону над Ісусом Христом (саме ця тема, хай і не зовсім новорічно-різдвяна, розглядатиметься «Україною молодою»), не бракує — це передусім чотири Євангелія та значна кількість апокрифічної літератури. От тільки проблема в тому, що названі джерела вступають у суперечку як між собою, так і з реаліями двотисячолітньої давнини, зокрема з деякими елементами римського права, іудейської судової практики тощо. Яким був суд над Ісусом за версією євангелістів — про це нам відомо з Біблії. Яким він однозначно бути не міг — про це говорять сучасні знавці історії та старожитностей. Отже, слово — їм.

Найелегантнішою жінкою 2003 року визнано королеву Йорданії Ранію. Її йорданська величність після загибелі принцеси Діани стала найпомітнішою леді королівського роду у світі, адже, окрім природної вроди й вишуканих манер, має ще й неабиякий розум та чудову освіту (33-річна Ранія закінчила юридичний факультет Каїрського університету й кілька років тому отримала «звання» почесного доктора права). Не дивно, що читачі популярного західного журналу Hello! одностайно віддали їй пальму першості в опитуванні щодо еталону елегантності серед відомих дам шоу-бізнесу та політики. Перша леді Йорданії, палестинка за походженням, має фігуру моделі й поставу справжньої королеви, тому, за визначенням її улюбленого модельєра Джорджіо Армані, бездоганно виглядає в будь-якому вбранні — від традиційного арабського костюму й вечірньої сукні до звичайної футболки з джинсами. Її йорданська величність, до речі, виявилася в цьому рейтингу єдиною непредставницею шоу-бізнесу. Інші найелегантніші пані — винятково зірки Голлівуду.