Бувайте, козли! Привіт, Мавпо! З Новим 2004 роком, любі друзі!

30.12.2003
Бувайте, козли! Привіт, Мавпо! З Новим 2004 роком, любі друзі!

(УНІАН.)

      За східним календарем, наступний 2004 рік — рік дерев'яної Мавпи. І хоча він почнеться не у новорічну ніч, а через три тижні після «офіційного» Нового року, стилісти радять підготуватися до зустрічі року Мавпи заздалегідь. Головне, визначитися із гамою кольорів. Європейські дизайнери радять звернутися до відтінків, які «полюбляє» дерев'яна Мавпа: зеленого, салатового, золотого, жовтого та срібного — у цих тонах і має бути  прикрашений стіл. У цьогорічну святкову ніч буде популярний «металік», що передбачає використання срібного та золотого кольору.

      Новорічний стіл має бути дуже яскравим. Стилісти рекомендують неодмінно прикрасити стіл натуральними гілками ялинки, адже стихією наступного року є дерево. Їх можна поставити у вазу чи розкласти просто на столі. «Писком» моди вважається «ефект засніженості»: для цього достатньо намастити гілки канцелярським клеєм і обсипати сіллю чи пінопластом. Аби наступний рік був успішним, необхідно придбати якнайбільше дерев'яних предметів. Нехай у вашому домі чільне місце посяде невеличке дерево у горщику, а під ним можна покласти грошову купюру, щоб разом із деревом ріс і ваш сімейний бюджет.

      Астрологи вважають, що мавпа буде до вас доброзичливою, якщо на новорічний стіл поставити фрукти, горіхи, зелень і солодощі. Японці кажуть: «Голодна мавпа останнє відбере».  Тому, крім фруктів та солодощів, не відмовиться вона і від м'яса, щоправда, приготовленого за якимось «хитрим» рецептом з купою приправ. Але найбільше полюбляє вона змішувати коктейлі — мовляв, у цьому виявляється її схильність до експериментів. Тому фахівці радять приготувати якийсь «півнячий хвіст» і в новорічну ніч.

      Найкраще сервірування святкового столу в цю ніч — побільше керамічного посуду. Його натуральний колір нагадує колір дерева, а дерев'яна стихія, за східним віруванням, надає людям опіку предків. Порада із цієї ж серії і на цю ж тему — старовинний родинний сервіз потішить мавпу не менше за кераміку. Вигадуйте — тим і цікаве свято.

        Плац на столичному майдані Незалежності стає особливо жвавим зі встановленням на ньому головної української ялинки. Всі хочуть сфотографуватися на тлі найгарнішої, найвищої та ще прикрашеної бозна-якими епітетами. І от тільки ви налаштували фотоапарат так, щоб у його вічку помістилося якомога більше святкового дерева і себе улюбленого, як десь з-за лаштунків кадра вискакує чорне і волохате чудо: «Дівчино, можна з вами сфотографуватися?». Отже, ви потрапили  у лапи здоровенної горили. Не лякайтеся, вона зовсім не страшна, а навпаки — привітна і надзвичайно комунікабельна. Проте за задоволення відчути міцні мавпячі обійми, що зафіксовано фотоплівкою, доведеться заплатити. Такса стала — 3-5 гривень. «Ціна не є комерційною таємницею», — зазначає «мавпа» на майдані, а в миру Георгій. «І що, люди платять?» — дещо сумніваюся я. «А чому б і ні?» — мало не ображено відповідає мій співрозмовник. Можна ще підзаробити у компанії з хрещатицькими фотографами: там частка залежить від ціни фото.

      Як виявилося, таким штибом пан Георгій заробляє ось уже три роки. Початок минулого року, який, нагадаємо, був роком Кози, він провів у відповідному вбранні. Каже, що костюми в нього в основному куплені, тільки дещо модернізовані під зимову погоду. Під мавпячим кожушком є ще декілька светрів, а ноги-лапи утеплені черевиками. Горила пана Георгія також має два обличчя: привітне і кровожерне — за побажанням клієнта.

      Коли ми познайомилися — у переддень Нового року,  на київському майдані було досить  незатишно: дошкуляла мінусова температура і пронизливий холодний вітер, що так і намагався заслизнути у рукав. Але святкова гвардія не здавалася — навколо ялинки, крім нашої мавпи, тупцяло декілька телепузиків-переростків разом з Альфом. На робоче місце вони заступають десь об одинадцятій ранку і тримаються до восьмої вечора. У святкові вихідні дні — від Нового року і до Різдва — робочий день доведеться збільшити: від одинадцятої і до одинадцятої, поки ходить метро. Жертви виправдані — адже саме в цей час можна найбільше заробити. Цікаво, як можна витримати такий шалений темп у таких жахливих робочих умовах? «Гріємося гарячою і тонізуючою кавою. Але ніякого алкоголю — це заважає роботі з клієнтами», — Георгій відсікає будь-які спроби штовхнути його на слизьке. Поки говорили-балакали, на горизонті з'явилися потенційні клієнти, тож довелося розпрощатися.

      Добре, а як же з живими символами року прийдешнього? Як я не озиралася — жодної особини наших, за Дарвiном,  «родичів» на святковому плацу так і не помітила. Виявляється, мавпячий сезон давно закінчився: з настанням холодів їхні хазяї-фотографи ховають своїх підопічних у себе вдома — до приходу теплої весни. А поки до послуг бажаючих пофотографуватися — лишень холодостiйкi сови та поні. Наприклад, миттєве фото «Полароїд» із білою совою Елвісом обійдеться у 20 гривень. Звісно, що можна поторгуватися. Проте яким би привабливим не був символ мудрості, що уособлює сова, народ вимагає мавп. Так що на ринку майдану Незалежності конкуренція відсутня, бо сьогодні монополіст — Георгій.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>