Учасники акції «Врятувати «Бомер» знову боролися за збереження єдиного в регіоні кінотеатру, де під час перегляду кінострічок глядачі думають і дискутують, а не лише хрумтять поп–корном. Цього разу популярний кіноклуб захищали не мітинговими, а естетичними засобами, влаштувавши камерну презентацію популярного мистецького закладу. У такий спосіб учасники акції, кількість яких уже перевищила 5 тисяч осіб, вкотре спробували підготувати громадську думку до найближчої сесії обласної ради, яка вирішуватиме долю відомого кіноклубу.

Як «УМ» вже повідомляла, співробітники харківського СБУ та УБОЗу затримали шістьох старших офіцерів місцевого Главку міліції, які організували в регіоні транспортування, виробництво і збут практично усіх існуючих на сьогоднішній день наркотиків. Нагадаємо, що на чолі картелю стояли заступник начальника обласного відділу БНОН та начальник міськвідділу кримінальної міліції у справах дітей, який збував зілля молоді. Серед затриманих лише один майор, решта — полковники та підполковники. Але розгром харківської «наркомафії в погонах» триває досі: до тенет правоохоронців потрапляють як кур’єри та постачальники, так і інші «перевертні».

На ювілей рідної харківської школи Леонід Черновецький прибув уже під завісу урочистостей, але від цього візит найпочеснішого гостя заходу не став менш яскравим. Виявляється, і через сорок років після випуску у теперішньому педагогічному ліцеї, а тоді просто — СШ №4, Черновецького пам’ятають як складного, але неординарного учня. Власне, це була єдина школа, з якої Льоню Черновецького не вигнали за низькі оцінки й погану поведінку. А все тому, що саме в її стінах уперше в Радянському Союзі почали впроваджувати розроблену харківськими педагогами та психологами теорію розвиваючого навчання. Головний принцип методу — спілкування зі школярами у формі діалогу. «Я навчався у багатьох школах, тому що за погану поведінку мене звідусіль виганяли, — зізнався розчулений мер Києва. — А коли прийшов сюди, то потрапив в атмосферу доброти».

Уже вдруге за останні п’ять місяців харківські авіабудівники здали в експлуатацію літак, призначений для польотів перших осіб африканського та азійського континентів. У травні Ан–74 преміум–класу відбув до Лівії, а позавчора таку ж машину випробували на міцність члени офіційної делегації Лаоської Народно–Демократичної Республіки. Новенький літак теж надійде до урядового авіапарку й обслуговуватиме польоти винятково VIP–персон.

На чолі картелю, який займався доставкою і продажем наркотичних речовин у Харкові, стояли високопосадовці, покликані з цим лихом боротися, — заступник начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (БНОН) у Харківській області та начальник відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх міськуправління. Останній до травня цього року теж працював у відділі боротьби з незаконним обігом наркотиків, а перейшовши півроку тому на нову посаду, активно зайнявся поширенням наркоти серед своїх юних підопічних. Разом з основними фігурантами гучної справи до СІЗО потрапили ще чотири міліцейських офіцери. Двох на час слідства відпустили на підписку про невиїзд. Наймолодший за званням із підозрюваних полісменів–наркоторговців носить погони майора. Решта — полковники та підполковники.

Спочатку транспортники оголосили одноденний страйк і провели пікет під стінами Кабміну. А коли ці дві акції не принесли жодного результату, відмовилися виходити на маршрути до переможного кінця. У результаті вже п’ятий день поспіль харків’яни, які територіально чи фінансово «прив’язані» саме до тролейбусів та трамваїв, переживають транспортні муки. Адже обіцяних мерією альтернативних «маршруток» у годину пік бракує, і люди змушені долати по кілька кілометрів пішки, аби дістатися до кінцевої зупинки автобусів чи до метро. Пенсіонерам узагалі не позаздриш: водії «маршруток» неохоче підвозять пільговиків, тому старенькі змушені відкладати свої справи до кращих часів.

Наш вітчизняний безлад триває так довго і безпросвітно, що невміння облаштувати в межах країни нормальне життя автоматично породило розмови та дискусії про ментальну нездатність українців мати власну державу в принципі. Російські політики навіть спробували запевнити світ у тому, що проект під назвою «Україна» — історична випадковість, про яку невдовзі вже всі забудуть. Але чи так це насправді? Чи існує в природі ідея, яка пробудила б в українцях інстинкт національного самозбереження і здатність до колективного мислення? Про це в інтерв’ю «УМ» розповів кандидат філософських наук, відомий харківський історик Ігор Рассоха.

На дипломатичному рівні Україна та Росія готові домовлятися з найгостріших проблем двосторонніх відносин. Про це повідомили керівники зовнішньополітичних відомств Володимир Хандогій та Сергій Лавров, які напередодні зустрічі глав держав СНД у Кишиневі обговорили найбільш актуальні для обох сторін питання. Зокрема, їм удалося узгодити текст спільної заяви учасників саміту і, як повідомив пан Хандогій, зняти деякі проблеми, «що виникли у зв’язку з майбутнім засіданням». А от чи відбудеться 9 жовтня в молдовській столиці повноцінна двостороння зустріч президентів Ющенка та Медведєва, — залишилося питанням, прикритим неприємною таємницею.

Замість Юлії Тимошенко та Володимира Путіна, потенційну зустріч яких жваво обговорювали майже місяць тому, до Харкова приїхали міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров та його український колега Володимир Хандогій, котрий вісім місяців представляє нашу державу в світі як в. о. міністра.

Найпочесніший гість цьогорічного фестивалю фантастики, що пройшов у Харкові, подібний до героя сільської радянської прози. Він носить бороду а–ля Карл Маркс ідейно–плакатного розливу, не дивиться телевізор, живе по півроку в новгородській глибинці і вважає себе войовничим атеїстом. А ще, знову ж таки «по старинці» (на відміну від авторів нової хвилі), б’ється невиправним естетом над кожним словом і не працює над романом менше, ніж два–три роки. Подібна скрупульозність не залишається непоміченою: кожна нова книжка автора обов’язково знаходить свого читача, а сам він, навіть у наш комерціалізований час, може дозволити собі жити так, як він хоче. Рубінова крапля крові дракона на золотому ланцюжку (таку форму має харківський «Філософський камінь») теж не вивела Святослава Логінова з програмного спокою, хоча й здивувала. Мовляв, їхав до Харкова просто на людей подивитися і себе показати, а тут — на тобі, аж настільки висока нагорода.