Редактори модних журналів — «дєвушкі» за визначенням. Їм завжди належить бути актуальними, передовими, з тенденціями, без віку та різних там домашніх прибамбасів. І тут раптом Ірина Данилевська — співзасновниця українського тижня прет-а-порте і на той час редакторка журналу «L'Officiel -Україна» стає бабусею, у грудні минулого року в неї народився онук Кирюша. Слово «бабця» в українському контексті погано надається до асоціацій із молодими модними жінками, але є обнадійлива тенденція. Проте сімейні радощі редакторки престижного паризького журналу в Україні — не головний інформаційний привід цього інтерв'ю. Просто в березні Ірина Данилевська залишила журнал L'Officiel і придуманий нею журнал «Єва», оскільки відбулися зміни в команді власників, а в червні вже вийшло у світ нове видання — «Сезони моди», придумане і зроблене командою Ірини Данилевської і її чоловіка, видавця Володимира Нечипорука. Про нюанси фешн-журналістики і фешн-бізнесу в Україні, про те, що за глянцем і за подіумом, Ірина погодилася розповісти в ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій».

Відділення тимпанопластики, тобто мікрохірургічних операцій у вусі, є складовою частиною слуховідновного центру, який у 1978 році збудували на кошти, надані товариством глухих. Саме тут проводять найскладніші й найсучасніші операції з відновлення барабанної перетинки, слухових кісточок і навіть із вживлення штучного, електронного, вуха. Більшість втручань отохірурги здійснюють за допомогою потужних мікроскопів німецького виробництва, тому що слухові кісточки людини дуже дрібні. «Ми відновлюємо барабанну перетинку, звукопровідний механізм середнього вуха, тобто втрачені слухові кісточки, і таким чином можемо покращити чи відновити слух людині», — розповідає провідний співробітник відділення тимпанопластики, доктор медичних наук Олег Борисенко.

Таких осередків природоохоронної роботи свого часу в Україні побудували кілька. Сумський будинок його господарі — обласна організація Товариства охорони природи — вважали найкращим. І неодноразово підкреслювали: це наш дім, побудований за наші кошти.

«Ми хоч бачимо, чим дихаємо», — цей вислів киян, яким дехто зі столичних мешканців себе втішає, виявився занадто реалістичним — у Києві незабаром можна буде навіть «помацати» те, чим ми дихаємо. Відтак місцеві фахівці заявляють, що екологічна ситуація у столиці досягла критичної межі.

Важка й непередбачувана доля моделі. Можна десять років ходити по подіуму й час від часу з'являтися на сторінках дрібних журнальчиків, так і не зробивши собі бодай трохи вагоме ім'я у модельному світі, а можна просто йти по вулиці, натрапити на скаута відомої агенції і вже через день стати знаменитою на весь світ. Інгрід Паревік не стосується ні перше, ні друге: ця симпатична бельгійська дівчина зірок з неба не хапала, але й у «дублерках» довго не засиджувалася. Попри те, що її ім'я навряд чи щось скаже пересічному європейцю, у рідній Бельгії нею страх як пишаються, адже бачать свою співвітчизницю й на обкладинках різних «Вогів» та «Еллів», і на бігбордах з рекламою косметики Guerlain та La Perla, не кажучи вже про каталоги з різноманітними модними шмотками. Словом, моделька як моделька — досить успішна, з гарною фігурою (при зрості 176 см об'єми Інгрід становлять 89-63-90), але до слави Кейт Мосс або Летиції Касти ще рости та рости.

Коли продюсери фільмів про пригоди знаменитого спецагента 007 Джеймса Бонда заявили, що красень Пірс Броснан уже застарий для ролі найвідомішого шпигуна у світі, на роль наступного Бонда почали «сватати» всіх бодай трохи відомих, симпатичних і мужніх акторів. Постановники «бондіани», навпаки, розглядали переважно кандидатури не надто засвічених претендентів. Очевидно, щоб зекономити на гонорарі виконавця головної ролі, хоча єдиний прецедент — спроба запросити у 1969 році на зміну Шону Коннері нікому не відомого Джорджа Лезенбі — виявився провалом, а стрічка «На службі Її Величності» за його участю визнана найгіршою в усій «бондіані». Однак пошуки тривають, і, схоже, продюсери нарешті знайшли те, що шукали.

Мабуть, так ми й не дочекаємося нагоди помилуватися Леонардо Ді Капріо в костюмі а ля Бред Пітт у «Трої». Може, воно й на краще, бо, щиро кажучи, навряд чи вигляд далеко не худенького й зовсім не м'язистого Лео у «спідниці» був би дуже привабливим видовищем. А саме такого штибу одяганку мав носити бойфренд бразильської модельки Жизель Бюндхен, якби на екрани вийшов фільм «Олександр Великий» (Alexander the Great), у якому Ді Капріо призначалася головна роль. Однак, повідомили продюсери «Олександра», проект заморожено. Ймовірно, назавжди.

Технічний прогрес крокує семимильними кроками, а винахідницький геній поспішає навіть поперед нього. Тож не дивуйтеся, якщо невдовзі отримаєте змогу спілкуватися... з покійним на його могилі. Принаймні щось схоже на це передбачає патент такого собі Роберта Барроу з міста Барлінгейм, що в Каліфорнії. Як повідомляє сайт СNews.ru, американський Кулібін ХХІ століття створив проект комп'ютеризованого надгробка, на якому буде встановлено сенсорний екран.

— Цікаво, а чому на весіллях наречена завжди в білому, а наречений — у чорному?
— Думаю, це символізує перемогу добра над силами зла.

Таврійський гірничо-збагачувальний комбінат, який не працював з 1995 року, відновить у вересні видобуток марганцевих руд найбільшого у світі родовища, якщо Фонд держмайна України втретє не зірве проведення зборів акціонерів.