Американський часопис «Уолл Стріт джорнел» розсіює туман таємничості навколо нового режисерського проекту Стівена Спілберга для його власної студії Dream Works. Імовірно, він буде таким самим влучним та драматичним, як і низка попередніх серйозних постановок режисера — «Квіти лілових полів», «Імперія Сонця», «оскароносні» «Список Шиндлера» та «Порятунок рядового Раяна». Сценарій написав Ерік Рот, автор ще одного відзначеного «Оскаром» фільму — «Форреста Гампа».
Готель «Онікс» в американському місті Бостон може стати місцем паломництва фанатів Брітні Спірз — тут є кімната, яка точно повторює інтер'єр спальні популярної співачки в її рідному будинку в Кентвуді, штат Луїзіана.
Свого часу мас-медіа повідомляли про серіал на кримінальні теми, який затіяли знімати на Далекому Сході Росії колишні «пахани» й рядові екс-засуджені. І ось, інформує сайт «Утро.ру», уссурійське телебачення почало показ семисерійного фільму «Спец», знятого колишніми злочинцями. Автором сценарію, продюсером, режисером, виконавцем головної ролі й основним каскадером у картині виступає чотири рази засуджений хазяїн місцевого авторинку Віталій Дьомочкін, відомий під прізвиськом Бондар (останній раз він відсидів за перестрілку в центрі міста). У фільмі він грає кримінального авторитета Спеца, який промишляє на великій дорозі — трасі, по якій до Росії з Японії переганяють іномарки.
«Новий росіянин» запитує у приятеля, «старого росіянина»:
— Ти як відпочиваєш?
— Та от, плаваю на байдарці по басейну Волги.
— Ну ти крутий! А в мене в «Мерседесі» басейн тіснуватий...
Юрист Андрій Кобець — помітна постать у невеличкому гурті свідомих хабаровських українців. Україномовний, неквапливий, небайдужий. Розмову з ним я записав як у крайовому центрі, так і в його «родовому» селі, районному центрі Переяславка, куди Андрій звозив київських гостей, щоб показати перші дерев'яні хати, зрублені трудовими мігрантами з Київщини, Полтавщини і Чернігівщини ще наприкінці ХІХ століття. Тепер у тих хатах живуть уже інші люди. Які, як тут часто буває, носять українські прізвища, але почувають себе росіянами або й частиною нової історичної спільності — далекосхідниками (рос. — «дальневосточниками»).
Попереднiй десант на Далекий Схід делегації Української всесвітньої координаційної ради у компанії з чарівними бандуристками і журналістами не лишився непоміченим. Місцеві українські громади нарешті повірили в себе, переконалися, що Батьківщина пам'ятає про них. Преса Южно-Сахалінська, Владивостока, Петропавловська-Камчатського, Спаська-Дальнього, Хабаровська видала на-гора чимало заміток iз позитивними «меседжами» про Україну та світове українство. Місцеві радіо і телебачення дали можливість висловитись голові УВКР Михайлові Гориню та іншим учасникам експедиції.
Ми вже повідомляли про бурхливі події у Спаському, одному з найбільших сіл Новомосковського району, розташованому за якихось 18 кілометрів від обласного центру — Дніпропетровська. Нагадаємо їх основні перипетії. Декілька років тому у селі з'явився інвестор в особі Анатолія Гузенка. Цей чоловік з місцевих, щоправда, дотепер мав справи з промисловістю, але вирішив спробувати сили й в аграрному секторі. Отож на цій хвилі виникає агропромисловий комплекс «Спаський», генеральним директором якого стає саме Гузенко. Люди охоче здають йому в оренду свої паї, адже обіцялося зробити з їхнього села «маленьку Америку». У результаті АПК «Спаському» дісталися в обробіток понад чотири тисячі гектарів землі.
Більшість господарств Донеччини активно ведуть збирання ранніх зернових, які цього року займають площу 460 тисяч гектарів. Навантаження на комбайн складає в середньому 168 гектарів, отже, за сприятливої погоди є можливість завершити жнива в оптимальні строки — за два тижні. Втім нині темпи збиральних робіт залежать не тільки від погодних умов, а й від матеріально-технічного забезпечення, зокрема паливно-мастильними матеріалами. За інформацією заступника голови Донецької облдержадміністрації Кіма Берестового, поки селяни забезпечені пальним на 70—75 відсотків. Надалі проблем із постачанням не очікується.
Серпень для святкування харківського ювілею обрали з цілком прагматичних міркувань: 23 числа — місцевий День перемоги і заодно День міста. А 24-го, зрозуміло, — чергова річниця незалежності України. Отож, аби життя на теренах мегаполісу не перетворилося на довге масове гуляння, пожертвувати вирішили останньою декадою літа. Словом, почнуть харків'яни двадцятого, а там уже — як Бог дасть і на скільки вистачить грошей.
