На Володимира Полов’яна невідомі напали серед білого дня. Коли після обіду в світловодському кафе «Крилівська застава», розташованому при в’їзді у місто з боку Кременчука, 47-річний полтавчанин повернувся до свого старенького автомобіля, то виявив спущеною одну з шин. Отож став поратися з колесом, адже попереду очікувала неблизька дорога.

Минулої п’ятниці на сесії Дніпропетровської обласної ради зі звичною для себе останнім часом полум’яною промовою виступив голова облдержадміністрації Дмитро Колєсніков. Звісно ж, весь свій словесний запал він спрямував проти «екстремістів», що немовби хотіли захопити цитадель місцевої влади 26 січня.

У Дніпропетровську — грандіозний скандал, спричинений «аферою століття». Виявили це місцеві журналісти та громадські активісти, які й забили на сполох. Причому якихось талантів нишпорок задіювати не довелося. Очевидне стало явним після перегляду Єдиного реєстру судових рішень України, доступ до якого має кожен бажаючий.

Ця надзвичайна подія сталася ще у далекому 2005 році: рано–вранці 50–річний слюсар–ремонтник цеху емальованого посуду ВАТ «Новомосковський трубний завод» Володимир Кущ виїхав велосипедом на роботу. Хоча він мав автомобіль, але двоколісному транспорту віддавав перевагу досить часто. Вже через якийсь час синові Володимира — Сергію повідомили про непоправне: батька збило авто. Буквально за півгодини син уже був на місці дорожньо–транспортної пригоди. Від побаченого Сергієві Володимировичу стало не по собі — батько лежав у калюжі крові на асфальті, без жодних ознак життя, а пом’ятий автомобіль «Фольксваген–Пассат» завис на високому... бордюрі.

Село Єлизаветівка у Петриківському районі, розташоване всього за сiм кілометрів від Дніпродзержинська і за 35 кiлометрiв від Дніпропетровська, привернуло всеукраїнську увагу в лютому нинішнього року. Тоді неабиякий резонанс викликала раптова смерть 30–річного місцевого жителя Олексія Ковальова...

Відразу зазначимо: будівля прокуратури міста Дніпропетровськ розташувалася зовсім не в тіні дерев, а в гарному місці — на дніпровській набережній. Знаний у місті бригадир облицювальників гранітом Микола Шуйдін, як тепер зізнається, саме на це й «клюнув». Мовляв, де–де, а в прокуратурі «кинути» не можуть. Тим паче, бригада Шуйдіна у Дніпропетровську зарекомендувала себе роботою на відомих об’єктах, як–от вестибюлі головних корпусів Національного університету та конструкторського бюро «Південне», VIP–зали аеропорту, центральний вхід облуправління СБУ, дзвіниця і пам’ятник загиблим міліціонерам, оглядовий майданчик парку імені Т. Г. Шевченка, житловий комплекс «Вежі»...

«УМ» повідомляла про резонансне затримання у 2007 році членів злочинного угруповання, причетних до переділу сфер впливу на териконах вугільних шахт західного Донбасу. Нагадаємо, що увагу молодиків привернули безробітні й нужденні люди, які роками шукали серед відвалів породи якісь шматки вугілля, щоб продати його і хоч якось прогодувати свої родини. До певного часу проблем у так званих «териконщиків» не було. Аж доки незнайомі їм молодики не стали вимагати здавати видобуте тяжкою працею вугілля тільки їм за значно нижчою ціною. Нещасні заробітчани забили в усі дзвони, однак безрезультатно. Зрештою, на одному териконі дійшло до стрілянини зі смертельним наслідком. А після цього громадськість отримала привід заспокоїтися: причетних до цих кривавих подій затримали.

Минулого тижня в Бабушкінському райсуді Дніпропетровська оголошено вирок, який вразив своєю м’якістю. І не лише тому, що причетність членів угруповання до злочинного «промислу» на відвалах шахт західного Донбасу ні слідство, ні суд довести не змогли. Але й без цього перелік діянь членів угруповання вражає.

Голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул прийняв у своєму кабінеті міського голову 72–тисячного Новомосковська Віктора Літвіщенка минулої суботи. Розмова стосувалася насамперед майбутніх виборів до місцевих рад.

Другий поверх старовинної будівлі на вулиці Московській, 17а у Дніпропетровську ще з початку 90–х років минулого століття нуртував велелюддям. Адже тут розташовувалася обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта», яка відродилася у козацькому краї ще наприкінці 80–х серед перших на теренах України.

На одному із сайтів в інтернеті нещодавно з'явилася вельми цікава інформація щодо відкритого акціонерного товариства «Київський ЦУМ». Фондом державного майна України тут проведено перевірку, яка, окрім усього, виявила, що користуються спорудою універмагу безкоштовно. Отож з цього приводу направлено відповідного листа до прокуратури Києва. Мало не 25 відсотків акцій ЦУМу належать самому Фонду держмайна та двом фірмам — зі Сполучених Штатів Америки та Віргінських островів, ще 22,03 % — товариству з обмеженою відповідальністю «Сігма-Трейд». Останнє відоме багатьом читачам з недавніх публікацій у різних виданнях, де йшлося про події довкола відкритого акціонерного товариства «Дніпрополімермаш». Насамперед у них акцентувалася увага на узурпації влади, штучному банкрутстві підприємства, втраті його науково-технічного потенціалу шляхом махінацій з акціями та інших недобропорядних діях. Тепер, виявляється, у «Сігма-Трейд», власниками якого є сини екс-міністра промисловості України Валерія Мазура, проблеми не лише у Дніпропетровську.
Ще красномовнішу інформацію можна почерпнути на сайті Дніпропетровського розрахунково-вексельного центру: «Емітент облігацій ТОВ «Сігма-Трейд» (Дніпропетровськ) у 2003 році збільшило чисті збитки на 24,8% — до 3,603 млн. грн.». Показово, що хронічно збиткове ТОВ «Сігма-Трейд» примудрилося свого часу придбати акції «Дніпрополімермашу», запевняючи у своїх можливостях вивести підприємство на належний рівень. Наприкінці 2001 року «Сігма...» випустила у бездокументарній формі п'ятирічні облігації з погашенням 5 листопада 2006 року номінальною вартістю 10 тис. грн. на загальну суму 16,5 млн. грн. та щоквартальною виплатою відсотків за ставкою 50% річних. Усі облігації перебувають у власності нерезидентів. Минулого року за ними виплачено 1,492 млн. грн. відсотків. Проте за рік до цього компанія виплатила за ними 6,188 млн. грн. Отож є над чим замислитися...