Польський Інститут національної пам'яті має вкрай важливу функцію — досліджує архіви комуністичних спецслужб, передані в його користування. Завдяки IНП, директор якого має ранг міністра, кожен пересічний поляк зміг довідатись, що ж на нього «накопали» польські кадебісти, ба навіть дізнатись, хто ж їм у цьому секретно допомагав. Доступність цієї інформації жодним чином не «розколола» польське суспільство, а навпаки, згуртувала його здорові сили в процесі національного відродження. Передання архівів польського КДБ до окремої, не «гебешної», установи не спричинило «полювання на відьом», оскільки було розроблено жорсткі інструкції з упорядкування і збереження даних. У разі потреби польські «секретні війська» сміливо звертаються по інформацію до IНП. Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з професором Анджеєм ПАЧКОВСЬКИМ, членом Колегіуму IНПу й одним із найавторитетніших польських істориків, який займається історією польських комуністичних спецслужб.

Завтра своє тисячоліття святкуватиме одне з найстаріших та водночас найменших міст України — Белз, що на Львівщині. За свою довгу історію він пам'ятає славу княжої столиці та центру воєводства і занепад у радянські часи. Сьогодні від славної минувшини міста, яку спільно творили українці, поляки та євреї, залишилися лише пам'ятки архітектури та історії. Їх у Белзі майже сімдесят як всеукраїнського так і європейського значення. Донедавна всі вони були в жахливому стані й, напевне, така ситуація тривала б ще не один рік, якби не уродини Белза: держава виділила майже 20 мільйонів гривень, аби привести древнє місто до ладу.

Селище Білки на Закарпатті відоме багатьма іменами та подіями. Досить згадати знаменитого силача Івана Фірцака (Кротона). Але до родзинок Білок належить і Свято-Успенська греко-католицька церква. Вона унікальна тим, що її в середині XIX століття розписував відомий художник Фердинанд Видра. І, на відміну від інших церков, його розписи тут збереглися. У першу чергу тому, що за совєтського режиму білківчани не дали перетворити свою греко-католицьку церкву на склад, а зробили з неї музей атеїзму.

Місцевий гумор таки теж має свої особливості й обов'язкову прив'язку до місцевості та реалій. Приміром, коли в центрі міста починають зводити черговий фешенебельний заклад, донеччани звично кивають у той бік: «Мабуть, ще одну бібліотеку відкриють...» І самі ж сміються, задоволені власною дотепністю.

Не згадати про Кобзаря, розповідаючи про гурт «Гайдамаки», гріховно: на їхньому виступі в одному з київських пабів у середу зібралися «такі, бачте, люди: все письменні, друковані» (міністр у справах сім'ї та молоді Юрій Павленко, Андрій Шевченко з дружиною, Марія Бурмака, гурт «Ґринджоли» майже у повному складі, вокалісти гуртів «Мед Хедз» Вадим Красноокий та «Тартак», Олександр Положинський, режисер Віктор Придувалов, музичні критики, редактори та журналісти). А самі «гайдамаки» органічно зміксували в собі образи всіх наших правічних лірників, перебендь, мандрівних дяків, додали джаз-рокові шматки, забійні ритми ска, цокіт кінських копит і крики степової волі, перемісили все і всіх з енергією сонця й арійськими началами. Навіть «Нірвану» згадали.

В одному зі скітів свого попереднього альбому «Пожежі міста Вавилон» гурт ТНМК влучно зауважив: «Жизнь — це як зебра: біла полоса, чорна полоса, біла і чорна, чорна і біла, і так знов — чорна і біла, а потім хвост... і повна задніца». «Пожежі...» однозначно був білою смугою в творчості гурту. Це, ясно, зовсім не означало, що наступний буде чорною. Ще й якщо взяти до уваги амбітну назву альбому — «Сила» — попередньо здавалося, що новий вибух в українському реакторі музичної електростанції буде потужний. Врешті, презентований альбом непоганий, але звичайний, тобто не «чорний», а «сірий».

«Вперше за 15 років влада почала робити якісь рухи в напрямі популяризації вітчизняної музики, — сказав Святослав Вакарчук, смикаючи кінчики пальців — хвилювався — «у святому для музиканта місці», Республіканському будинку звукозапису, де гурт «ОЕ» записував свій останній альбом. — Проект «Своя музика» — це унікальне поєднання бажань, можливостей і промо-ресурсів влади, директорів радіостанцій та музикантів, яке якщо навіть не зробить революцію у вітчизняній музиці, то, як мінімум, питання про неформатність та непопулярність українських виконавців зніме».

Здається, про новий фільм про пригоди Джеймса Бонда глядачі вже знають усе: де зніматиметься, хто гратиме головного героя, про що буде стрічка... Лишається одна лише інтрига: хто зіграє чергову дівчину агента 007. До ролі вже приміряли й Анджеліну Джолі, і Шарліз Терон, і Кайру Найтлі. Але продюсери досі продовжують маринувати глядача питанням «Хто вона?». Нещодавно відкинули ще одну кандидатуру — модель із Чехії з російськими коренями Альону Середову. Ця мало відома в нас моделька добре знана в Європі. Передусім своїми довжелезними ногами — 1.18 см!

Така вже публіка невдячна. Спочатку вона хоче знати про зірок геть усе. А коли нарешті випере язиками усю брудну білизну, їй стає нудно. І вчорашні прихильники починають звинувачувати своїх кумирів у вульгарності. Навіть складають відповідні рейтинги. Останній такий «чорний» список найвульгарніших пар року створили під час інтернет-опитування 35 тисяч читачів журналу Star.

Зоряна пара, яку багато років поспіль вважали ідеальним взірцем родинного щастя, розійшлася на початку нового тисячоліття, а в 2002 подала на розлучення. Єдине, що ніяк не могли з'ясувати колишні голубки, хто матиме опіку над їхньою спільною донькою Ірленд. Але і в цій справі поставлено крапку: суд виніс рішення про спільну опіку, яке цілком задовольнило Кім і заспокоїло войовниче налаштованого Алека.