Щоб утерти носа есдекам на попереднiх мерських виборах, Олександрові Омельченку довелося навіть робити стійку на руках. Так він відкидав закиди свого головного опонента, члена СДПУ(о) Григорія Суркіса, у тому, що пенсіонерам, мовляв, треба лежати на дивані, а не керувати столицею. І навряд чи тоді він міг прогнозувати, що політична сила, яка випустила проти нього всю свою важку артилерію, з часом раптом дійде думки, що Омельченко насправді є навіть дуже достойним кандидатом. І, мабуть, мало хто міг подумати, що на підтримку Омельченка зголосяться політичні сили з такими різними гаслами — «Так!» і «Не так!». Але, хоч як це дивно, «Наша Україна» та СДПУ(о) таки зійшлися в поглядах на кандидатуру київського міського голови.