Екс-майор Управління Держохорони Микола Мельниченко останні дні справно ходить на допити до слідчих управлінь Генпрокуратури. Бесіди з керівником слідчої групи у справі Гонгадзе Романом Шубіним, мабуть, займають так багато часу, що Микола ніяк не дійде до парламенту на засідання тимчасової слідчої комісії з розслідування касетного скандалу. Голові комісії Віктору Драчевському не вдалося передати йому повістку, бо майор, на його думку, «шифрується» і кожного разу ночує в різних місцях. Але це не заважає Мельниченку час від часу спілкуватися з пресою, підтримуючи до своєї персони постійний інтерес.

Ближчим часом у російському видавництві «Восток-Запад» (дочірнє підприємство книжкового гіганта «АСТ») з'являться близько десятка перекладів творів сучасних українських літераторів. Як виникла ідея масово привести українську літературу на російський ринок, розповів під час московського книжкового ярмарку non/fictio№7 керівник видавництва «Восток-Запад» Владислав ПАНІН:

У вівторковому репортажі з московського ярмарку інтелектуальної літератури non/fictio№7 я мотивував значимість цієї виставки для літературно-книжкового процесу (зокрема, й українського) ще і тим, що до її програми увійшла церемонія проголошення Букерівського лавреата. Російська премія «Букер—Открытая Россия» — одна з найуспішніших технологій у «витворенні читацького підсоння», як сказала би Марія Зубрицька, авторка дослідження «Homo legens: читання як соціокультурний феномен» (Л.: Літопис, 2004).

Учора в Чорнобилі було на диво гамірно — зустрічали поважних гостей. У зону відчуження приїхав Президент Віктор Ющенко, міністр із надзвичайних ситуацій Віктор Балога, секретар РНБО Анатолій Кінах та боксер Володимир Кличко. Проблеми, для вирішення яких у Чорнобиль прибули перші особи держави, вкрай важливі. А найскладнішi з них — будівництво об'єкта «Укриття» та утилізація відпрацьованого ядерного палива, облаштування життя мiсцевих мешканцiв, якi вирiшили будь-що залишатися в чорнобильськiй зонi.

Позавчорашній міжпартійний з'їзд Блоку Юлії Тимошенко перетворили на шоу. Він не увінчався жодним формальним рішенням. Якщо, звісно, не брати до уваги процедури відкриття з'їзду і виконання Державного гімну. Офіційно на форумі БЮТу не було затверджено ні списку партії, ні його програми. Зате Юлія Володимирівна чудово використала відкриття свого з'їзду для презентації блоку. Цього в неї не відбереш: Юля любить підносити політичні страви на красивих тацях.

«Вічний» мер Києва Олександр Омельченко нарешті визначився (принаймні оголосив) щодо свого майбутнього — він знову балотуватиметься на міського голову столиці України. Чи тим самим він перекреслив мерські мрії усім потенційним кандидатам на цю посаду, в тому числі боксеру-важковику і чемпіону світу Віталію Кличку? «Наша Україна», включивши Омельченка до парламентського виборчого списку на почесному третьому місці, сподівалася, що Омельченко нарешті звільнить дорогу новому та молодшому обличчю.

Мабуть, небагато знайдеться киян, які не відають, де могила Патріарха Володимира, або нічого не чули про його похорон у так званий «чорний вівторок» 18 липня 1995 року. Однак час згадати і про життя Патріарха Української православної церкви, постать якого стала символом єднання християн і захисту християнської віри. У час спертого духовного вакууму в СРСР в'язень сумління священик Василь Романюк, який двічі карався у радянських концтаборах, постійними зверненнями, листами і заявами, що друкувалися у самвидаві і передавалися за кордон, нагадував світовій громадськості про становище віруючих в Україні. Коли наша країна звільнилася з «безбожних обіймів», він, прийнявши чернечий постриг з іменем Володимира, всього себе посвятив окресленню дороги до Світла для мільйонів душ свого народу. У 1993 році обраний патріархом Київського православ'я і за два роки керівництва Церквою відновив у «другому Єрусалимі» міцний фундамент і чисті джерела віри.

Путівник має назву «Приємний сюрприз». Гортаючи його сторінки, знаходиш цитати з Шевченка, Бажана, Рильського, Вінграновського. І відчуваєш, що найприємнішим сюрпризом, певно, є навіть не гарне оформлення, а те, що цей альбом про туристичну Грузію читаєш українською. Грузію — «маленьку країну з великим серцем». Грузію, «яку ще доведеться відкрити», бо ж тут переконливо доводять, що, за нагоди, нам просто необхідно обрати «грузинський маршрут». Втім чи варто цьому дивуватися, якщо президент Грузії у минулому — київський студент і володіє українською. І саме українською одним iз перших керівників держав вітав наш народ на «помаранчевому» майдані від імені країни «трояндової революції».