Стратегія невизначеності

27.12.2005
Стратегія невизначеності

Луганський тепловоз особливої серії, адаптований для роботи в умовах тропічного клімату, — замовлення Іраку. (Фото Укрінформ.)

      Знайомство з новою для себе областю нинішній голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль почав iз найпроблемнiших дiлянок — так, як його зорієнтувало місцеве чиновництво. Тому до «Луганськтепловозу», який розташовується на відстані двадцяти хвилин ходьби від будівлі облдержадміністрації, він потрапив лише за місяць після прибуття в область. Та й то, мабуть, завдяки тому, що трапилася нагода: на заводі завершили підготовку до серійного виробництва маневрового тепловоза.

      Керівництво холдингової компанії у свою чергу скористалося присутністю обласного голови (і журналістського почту, що його супроводжував), аби ще раз порушити питання «пошуку ефективного власника» для екс-гіганта транспортного машинобудування. Ще рік тому вимога формулювалася б більш конкретно: «російського ефективного власника»; сьогодні ж голова правління ДХК Віктор Бикадоров погоджується і на українського, аби тільки «ефективного». Але держава в особі «Укрзалізниці», замовивши цьогоріч усього сім електричок та дизель-потягів, не поспішає поновлювати рухомий склад вітчизняного залізничного транспорту. Варто зазначити, що після невдалої спроби ВАТ «АвтоКрАЗ» придбати завод у 2001 році, «Луганськтепловоз» за ініціативою Фонду держмайна було зараховано до стратегічних підприємств, які не підлягають приватизації.

      Ситуація досить цікава: чотири роки тому «АвтоКрАЗ» став єдиним учасником аукціону з продажу 76-відсоткового пакета акцій тепловозобудівного гіганта за початкової ціни 41 мільйон 646 тисяч гривень. Ця обставина призвела до страшенного переляку серед тодішнього угруповання «комсомольців», які входили до оточення обласного керівника Олександра Єфремова. «Комсомольці», контролюючи облдержадміністрацію, щойно завершили операцію із захоплення «Луганськобленерго». Справа в тому, що обленерго належало депутатові-бізнесмену Костянтину Живаго, який володіє й «АвтоКрАЗом». Знову співіснувати під одним небом iз таким ворогом «комсомольцям» було моторошно, і ФДМУ знайшов багато причин, чому пан Живаго не може повернутися на Луганщину.

      Зрозуміло, переможець не погодився — і судова тяганина триває досi. Останнє «повідомлення з фронту»: господарський суд міста Києва 22 вересня визнав незаконним і відмінив рішення про приватизацію тепловозобудівного холдингу, а судове засідання апеляційної інстанції перенесено з 8 грудня цього року на січень наступного. Щодо можливостей пошуку «ефективного власника» для заводу Віктор Бикадоров заявив: «Теоретично до завершення тяганини з «АвтоКрАЗом» «Луганськтепловоз» не може бути приватизовано, а практично можливо все».

      Геннадій Москаль, для якого організували дуже змістовну екскурсію цехами підприємства, здається, повністю погодився з «екскурсоводами». «Більш за все мене вразила відсутність збуту готової продукції, — поділився він із пресою. — Заводу немає чим хизуватися». «Луганськтепловоз», на його думку, міг би стати таким самим промисловим «спонсором» області як «ЛиНОС», «Азот» або АМК, але держава, як собака на сіні, тримає завод у «стратегічному резерві» і водночас не поспішає завалити його замовленнями. «То у чому ж тут полягає стратегія?» — поставив пан Москаль риторичне запитання. І пообіцяв звернутися до Прем'єр-міністра з проханням виключити державну холдингову компанію із «стратегічного» списку, який на ділі виявився чорним.

      До речі, Юрій Єхануров із місячним запізненням, начебто збирається відвідати Луганськ задля представлення нового голови обласної державної адміністрації, який уже давно всім представився сам.