Американська влада після нещодавнього визнання України країною з ринковою економікою, підписання з нею двостороннього протоколу про взаємний доступ на ринки товарів і послуг у рамках майбутнього вступу нашої держави у СОТ знову потішила українців. Зокрема Палата представників американського Конгресу скасувала останній бар'єр на шляху до відновлення для України режиму нормальних торговельних взаємин зі Сполученими Штатами. 8 березня майже одностайно (417 голосів — за, 2 — проти) було ухвалено законопроект про зняття з України дії поправки Джексона-Веніка. Цей документ, прийнятий ще в 1974 році як політичний захід проти Радянського Союзу через перешкоджання еміграції євреїв, забороняв надання державних кредитів, а також встановлював дискримінаційні податки й тарифи на український експорт. Зараз із цим радянським спадком досі живе Росія та низка інших пострадянських країн.

Для нової України 9 березня важливе двома речами. Насамперед — це день народження Тараса Шевченка. По-друге, це дата, коли неподалік пам'ятника Кобзарю пролилася кров, коли її, ту кров, під час політичного бунту намагалися втихомирити в міліцейських відділках кучмівської України, потім знову проливали — біля Адміністрації Президента, а згодом бунтівників тримали в ув'язненні. Йдеться про 9 березня 2001 року, про «Україну без Кучми».

Земельні скандали стали вже звичними для Київщини. Особливо в мальовничих місцях неподалік від столиці. Козин, Осокорки, Вишеньки, Буча — цей список можна продовжити. Посадовцi з колишньої влади та крутії з розщепленими пальцями давно зрозуміли, що будувати «хатинку» не обов'язково у надпрестижній Кончі-Заспі, побудувати можна й у інших селах, що розкинулися на південь від столиці по обидва береги Дніпра. Паралельно «грошові мішки» пішли в ліс — на захід i схід від Києва, адже Дніпро хоча й великий, але місця на всіх не вистачало й тут. До того ж мальовничі краєвиди, наприклад, у тому ж Києво-Святошинському районі нічим не гірші за дніпровські. Лише лісові масиви Бучі, Ірпеня, Ворзеля чого варті! Зі своїми озерцями та затишними річками. Та мало хто знає, що землі лісового фонду в цій чудовій місцині за кілька років перейшли в категорію громадської i житлової забудови. Ліс потроху заповнили дiлки, які вирубували «зайве» i будували «потрібне». Зрозуміло, що земля громади не могла стати приватною без сприяння місцевої влади. Та й одного сприяння для такого «фокусу» було б недостатньо, матеріали розслідування, яке провела незалежна робоча група місцевих активістів, засвідчують — не обійшлося без перевищення службових повноважень i службової підробки. I, звісно ж, без чималого зиску.

Міністр палива та енергетики Іван Плачков — людина з безліччю захоплень та ідей. Це одразу стає зрозумілим, коли потрапляєш у його великий кабінет. Наше знайомство з головним енергетиком країни, звісно ж, починається із приємного — невеликої експозиції старовинної теле- й радіотехніки, якою Іван Плачков захоплюється давно. Тут є унікальний приймач «Дрезден» 1938 року, телевізійний комбайн «Білорусь-5» 1964 року випуску, 45-річний телевізор із пультом управління. Є у робочому кабінеті й дорога серцю річ — магніторадіола «Романтика». «Точнісінько таку батько купив, коли я був у сьомому класі, — розповідає Іван Васильович. — Він працював трактористом, а приймач коштував три його зарплати...» Для малого Івана це було справжнє щастя: він слухав і записував не заглушені радянськими спецслужбами «Голос Америки», радіо «Свобода». «Я виріс на піснях Леннона, Маккартні, «Лед Зеппелін», «Пінк Флойд», — розповідає вже нинішній міністр. — Коли приїхав навчатися в Одесу, я був найбільш «просунутий» у музиці». Загалом же у «радійній» колекції міністра близько 40 експонатів. І всі працюють!
У кабінеті на стінах — карти нафтогазового комплексу та електричних мереж України. А ще — портрет молодого Олега Блохіна на стіні — подарунок. Адже Іван Васильович любить футбол.
Інша ж пристрасть міністра — вино. Іван Плачков знає у ньому толк і сам виготовляє цей напій богів. «Шардоне» і «Каберне» (улюблене вино Івана Васильовича) з виноробні міністра куштували й кореспонденти «УМ». Смачно! А ще нам вдалося поласувати кавармою та меліною — національними болгарськими стравами земляків міністра. І розпитати чимало цікавого. Приміром, про те, що Іван Плачков дарував Туркменбаші на день народження, як учив російську мову і був виноградним царем. І ще, звісно, про — газ.

Учора ти стояв на подіумі, з тобою вважали за щастя поспілкуватися керівники багатьох держав, твоїм іменем називали дітей. Учора була слава, твоє життя було успішним і повноцінним. Ти знав, що досяг визнання важкою працею на тренуваннях, тому сприймав усе це, як заслужені «дивіденди» від суспільства. І раптом прийшов час завершити кар'єру, а отже, розпочати все «з нуля». Чи варто дивуватися, що багато спортсменів впадають у депресію, коли бачать, що в «новому житті», незважаючи на популярність, їх не надто чекали? Що тут діють закони, далекі від правил чесної спортивної боротьби, а країна, яка їхні перемоги вважала своїми, залишила «пенсіонерів» наодинці зі своїми проблемами? Часто це закінчується трагічно.
І хоча б заради того, щоб таких сумних випадків було менше, потрібно розповідати про тих спортсменів, які змогли поставитися до нового етапу в житті як до чергового турніру — своєрідного змагання за успішність у суспільстві. Що стало запорукою нових перемог Лілії Подкопаєвої — любов, характер, рідне місто? Відповіді на ці запитання — в інтерв'ю «УМ» з уславленою українською гімнасткою, а тепер — успішним спортивним менеджером.

Лора Джин Різ Уїзерспун народилася 22 березня 1976 року в Батон Руж, штат Луїзіана. Вона була другою дитиною в родині Джона і Бетті Уїзерспунів. Середнє ім'я Різ отримала від дівочого прізвища своєї матері. Її батько був військовим хірургом-отоларингологом, мати — медсестрою-педіатром, яка вже після народження доньки здобула вищу медичну освіту за цим фахом. Різ якось визнала, що якби не стала акторкою, то була б лікарем. Перші чотири роки свого життя дівчинка провела у Вісбадені (Німеччина), де її батько прослужив підполковником медичної служби. Після повернення до США родина оселилася в місті Нешвілл, штат Теннессі. Принагідно зазначимо, що це місто є столицею кантрі.

Кабмін розпочав реалізацію нового інструмента регіональної політики — укладення угод iз місцевими органами влади про розвиток регіонів. Повідомляючи про це вчора на зустрічі з представниками регіональних ЗМІ, Прем'єр Юрій Єхануров підкреслив, що подібні угоди буде укладено між Кабміном і Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Візит Юрія Єханурова на Закарпаття, який відбувся минулої суботи, був прикметним з кількох міркувань. За рік «помаранчевої влади» до Ужгорода так і не вибралися ні Президент, ні Прем'єр-міністр. Крім того, це була друга в житті подорож на Закарпаття самого Юрія Єханурова. Вперше він відвідав найзахіднішу область України торік під час приватної поїздки, що є підтвердженням того, як далеко в закутку перебуває цей самобутній регіон.

Відкрита напередодні 8 Березня нова станція столичного метро «Вирлиця» відразу ж зібрала тугенький «транш» пасажирів від малого до великого. Цієї події очікували давно, дивуючись, як можна було будувати такий довгий прогін між станціями «Харківська» і «Бориспільська» — аж 2 кілометри 400 метрів. І от, нарешті, сталося — технічну станцію перетворено на пасажирську.

Учора суд у Ташкенті засудив до 10 років та восьми місяців ув'язнення одного з лідерів узбецької опозиції Санджара Умарова, повідомляє агенція «Ассошіейтед Пресс». Умаров, лідер опозиційної партії «Сонячний Узбекистан» не визнав себе винним по жодному із пунктів звинувачення, але суддя Зокірзон Ісаєв заявив: «Заяви Умарова про його невинність були повністю спростовані свідками та відповідними документами». Опозиціонера, який прийшов у політику з бізнесу, звинуватили в організації злочинної групи, податкових махінаціях та відмиванні грошей. Адвокат Умарова — Валерій Красиловський заявив, що вина його клієнта не доведена, і він подасть апеляцію на судове рішення.