Учора Кабінет міністрів Ізраїлю визнав прем'єра Аріеля Шарона остаточно недієздатним, а відтак одноголосно передав кермо влади Ехуду Ольмерту, лідеру центристської партії «Кадіма», що набрала більшість голосів на недавніх парламентських виборах.

На парламентських виборах у Перу, які відбулися минулої неділі, переміг 42-річний Олланта Хумала, донедавна офіцер перуанської армії з сумнівним минулим, мулат, популіст, расист і націоналіст за переконаннями. За нього проголосували 28,7 відсотка виборців. За друге місце змагалися кандидатка правих Лурдес Флорес (25,78 відсотка голосів виборців) та колишній президент Алан Гарсія (25,7 відсотка). Такі попередні результати подала вчора перуанська ЦВК. Але оскільки жоден iз кандидатів не набрав потрібних для перемоги вже у першому турі 50 відсотків голосів виборців, то у травні відбудеться вирішальний, другий, тур виборів.

Після двох місяців протестів та великого неспокою у суспільстві керівництво уряду Франції вирішило відкликати суперечливий новий закон про перший трудовий найм, за яким працедавці могли звільняти молодих людей віком до 26 років без пояснення причин звільнення. Президент Франції Жак Ширак та голова уряду Домінік де Вільпен виявилися приниженими власним народом. Але прем'єр-міністр одночасно з заявою про відкликання закону повідомив, що він не збирається йти у відставку.

Адміністрація Джорджа Буша планує бомбардування Ірану з застосуванням спеціальних ядерних зарядів локальної дії, повідомив у своєму останньому номері американський тижневик «Нью-йоркер». За інформацією тижневика, бомбардуванням мають бути піддані іранські ядерні об'єкти, на яких можуть виготовляти продукцію для створення ядерної зброї. Позавчора, за добу після того, як резонансна стаття побачила світ, Джордж Буш особисто відреагував, назвавши викладені в ній припущення «дикою спекуляцією», і пообіцяв вирішувати конфлікт з Іраном винятково дипломатичними засобами. Проте всім відомо, що президент США ще наприкінці минулого місяця попередив Іран, що застосує військову силу, якщо потрібно буде стати на захист головного союзника США — Ізраїлю.

Президент України вирiшив переконатися у фінансовому благополуччі НАК «Нафтогаз України». Утім виглядало це так: у середині лютого глава держави доручив урядові негайно розглянути фінансовий план компанії на 2006 рік, про що в інтерв'ю одній із газет повідомив міністр економіки Арсеній Яценюк. Проте швидко розглянути це питання не вдалося. Лише на 8 квітня Кабмін запланував нараду, щоб заслухати звіт робочої групи з представників міністерств економіки і фінансів. Саме цій групі доручили, як зауважив пан Яценюк, здійснити надзвичайно ретельний аналіз фінансового стану НАКу.

Легковик Opel Zafira як кращий компакт-вен у Німеччині одержав престижний приз «Золоте кермо» і звання «Автомобіль 2006 року» від Motor informasion service. Великовузлове складання саме цієї марки «Опеля» другого покоління розпочато на Запорізькому автозаводі. З конвеєра починають сходити легковики, облаштовані бензиновими двигунами об'ємом 1,6, 1,8 або 2,2 літра. Найпотужніша Zafira (150 к. с.) з «автоматом» і в комплектації Cosmo оцінена у 24,6 тисячі євро, «найслабша» (105 к. с.) коштуватиме 18 тисяч. Дистриб'ютор робить ставку на «золоту середину»: 1,8-літрова модифікація у комплектації Enjoy варта 19772 євро, вважають фахівці компанії «УкрАвтоЗАЗ-сервіс». Уже на початок квітня кількість попередніх заявок перевищила прогноз експертів.

Чи є в нашій країні якісь молодіжні клуби, за допомогою яких дітей можна було б відірвати від комп'ютера, телевізора, привчити до самостійності та дисципліни, зацікавити спортом та утримати від поганих компаній? Чи є «тусовки», в яких водночас весело і захоплююче, в яких усі рівноправні, але можна чимось виділитися, в яких можна пережити якісь пригоди і не потрапити за це до дитячої кімнати міліції?
Виявляється: така організація — український скаутський рух, що зветься «Пласт», — існує в Україні 94 роки. Її забороняв тоталітарний радянський режим і водночас активно використовував скаутські прийоми у своєму виховному процесі, відкинувши одну, але суттєву деталь — свободу особистості. Піонери трансформували скаутське гасло готовності прийти на допомогу тим, хто потрапив у біду, в «К труду и обороне будь готов!». Патріотизм та любов до своєї країни, яку плекають скаути, у піонерії отримали ознаку шовіністичного неприйняття усього «загниваючого капіталістичного світу». І якщо пластуни носять свою форму кольору хакі з гордістю, то нас, покоління, яке жило в постбрежнєвські часи, червоні галстуки та значки з «Іллічем», салютування до прапора держави, що була на півкроку від розпаду, відверто «напружувало» та нервувало.
Можливо, саме тим, що люди «переїли» викривленого, фальшивого скаутингу, і пояснюється дещо насторожене ставлення до «Пласту» — «совки» і досі асоціюють цю організацію з «махровими націоналістами», а люди проукраїнські та мислячі з Центральної та Східної України (на західній пластунська традиція краще збереглася) побоюються того, що їхню дитину почнуть «фарширувати» ідеологемами.

Не так давно, аби відволікти парламент від нагальних проблем, парламентарії взялися обговорювати законопроект про вживання алкоголю. На трибуну виходили сивочолі мужі і на повному серйозі обурювалися, а що як їм закортить з кимось із колег випити посеред ночі у дитячій пісочниці пляшку коньяку, то їх за це у буцегарню, чи що? Насправді ж будь-яка насильна боротьба з пияцтвом лише заганяє проблему під плінтус, а не викорінює її. То, може, боротися не з алкоголем, а за культуру його споживання?

Цей міфічний напій перестав існувати ще на початку минулого століття:цивілізовані країни (починаючи з його батьківщини — Франції) заборонили виробництво і продаж абсенту як надзвичайно небезпечного для здоров'я. Міцна 90-градусна настоянка, в основі якої лежить гіркий полин, мала, як стверджували, сильні галюциногенні властивості й могла викликати у відданих цьому напою прихильників і божевілля, і сліпоту. Проте люди з артистичними нахилами ставилися до цього трунку з великою повагою та навіть пієтетом і вважали абсент сильним стимулятором творчої енергії. Уся паризька богема: знамениті поети — узяти хоча б Артюра Рембо (не плутати з Рембо Сталлоне) і Гійома Аполлінера — або ж ціла плеяда художників, від романтиків до імпресіоністів, прикладалися до пляшечки з цим зеленкуватим напоєм, щоб розпалити натхнення.

Не знаю, як кому, але мені шкода завершувати наш літературний конкурс. Дехто вважав, що він трохи нудний, дехто — що в ньому мало власне кулінарної тематики, а більше літературної. А мені подобалося поринати у світ літературних героїв і разом із Кайдашевою сім'єю «снідати», обідати, чи «готувати» плачинду за старовинним рецептом, чи ковтати слинку, читаючи Гашекового «Швейка». Наші читачі показали обізнаність не лише в українській літературі, а й у світовій взагалі. Які лишень цитати вони не надсилали, який діапазон літературних уподобань проявився у їхніх листах. Можливо (хочеться на це сподіватися), дехто з читачів, переглянувши сторінки з нашим конкурсом, прилучиться через кулінарію до белетристики, дехто розширить свої літературні вподобання, а ще хтось порине у світ не лише прекрасного, а й смачного.