На останніх зустрічах з лідерами партій, які перемогли на парламентських виборах, Президент чітко заявив, що не братиме безпосередньої участі у створенні коаліції. Відповідальність за це діло він поклав на самих переговорників. Попри це, без точки зору глави держави ця делікатна справа якось не мислиться. Тим більше, що й частина політикуму при створенні коаліції постійно озирається на думку Президента.

Перший день сесії новообраного парламенту Криму виявився результативним. Без особливих проблем депутати утворили робочі органи сесії, зокрема секретаріат, комісію за контролем електронної системи голосування тощо. А найголовніше — обрали голову ВР. Ним став донині перший віце-прем'єр Радміну 47-річний Анатолій Гриценко — висуванець найчисленнішої на сьогодні депутатської фракції «Блок «За Януковича!». Два інші кандидати — Сергій Куніцин від депгрупи «Крим» та Сергій Цеков — взяли самовідвід. Тож у бюлетень для таємного голосування було внесено лише одне прізвище. У результаті Гриценко набрав 71 голос із 71 бюлетеня, які були визнані дійсними.

Колишній голова Донецької облради, а зараз уже фактично народний депутат Борис Колесников нещодавно заявив: посада керівника Донецької облдержадміністрації йому тепер дуже нагадує роботу ... колгоспного сторожа. Причому з тією різницею, що в колгоспі ще хоч залишилось що сторожувати... Ніде правди діти, частина правди у його словах таки є. Бо після того, як в області «попаслися» тутешні скоробагатьки, які нині активно обживають столицю, Донеччина й справді стала схожою на колгосп, де розікрали все до останнього цурпалка.

Установча сесія Івано-Франківської обласної ради V демократичного скликання відбувалася мляво, як гра напівспущеним гумовим м'ячем — ні сенсацій, ні скандальної закулісної режисури, ні відкритої політичної боротьби перед телекамерами. Хоча напередодні інтрига зберігалася. І не тільки завдяки запущеній чутці про те, що депутатський голос на виборах голови облради оцінюється в 150 тисяч «зелених» (знайомі представники обласного депутатського корпусу в розмові з кореспондентом «УМ» заперечили цю версію як «цілковиту дурницю»).

«Це не Тернопіль, а якийсь... Дурнопіль!» — так роздратовано висловився один з учасників засідання тернопільської міської територіальної виборчої комісії, яке відбулося позавчора ввечері і ще раз підтвердило абсурдність ситуації, яка склалася в обласному центрі після виборів до міської ради.

CНД — це така неясна річ, організація не організація — інструмент не інструмент, що існує винятково в підсвідомості величезної маси людей. Більшість українців щиро вважає, що центр СНД — у Москві, можливо, навіть на Красній площі (хоча де-юре — в Мінську, там засідає виконком), і ще більше українців не знають, скільки держава платить за 14-річне перебування в СНД. Що реально робить СНД, окрім як раз чи двічі на рік збирає президентів, у чому матеріалізується її діяльність? Цього не знає ніхто. СНД лишається архетипним спадком СРСР, і обговорювати її можна хіба що на «фрейдівській кушетці» психоаналітика. Парадоксально: ця нереальність є політичною реалією. Будь-який натяк на те, що одна з країн-учасниць фантомної змови хоче вийти з СНД, тобто з цього «світу тіней», викликає серйозні політичні баталії.

Про цей диво-парк на дніпропетровському Амурі вже знають у багатьох країнах. От тільки самі городяни не можуть повірити. Бо Амур традиційно мав репутацію дурну. Наркота, цигани — багато хто з дніпропетровців десь у такому дусі відразу назве найспецифічніші особливості цієї місцевості на лівому березі Дніпра. Навіть моя дружина, проводжаючи мене на Амур із сином, знічев'я застерегла: «Не відпускай його назад одного — там же цигани...» «Ми ж до циганів і їдемо», — відповів.