Із цієї фотографії почалася історія Чорнобильського лиха — на ній головний інженер ЧАЕС Микола Фомін підписує акт про здачу в експлуатацію 4-го енергоблоку в грудні 1983-го. На цьому ж стенді — пам'ятна медаль на честь пуску й заява працівників станції, по-гіркому саркастична: «Мы, строители, монтажники, эксплуататоры первенца атомной енергетики Украины Чернобыльской атомной электростанции имени Ленина, с гордостью докладываем о нашей новой трудовой победе — сдаче в экспуатацию 4-го энергоблока мощностью 1 млн кВт. Это вклад всех участников всесоюзной ударной комсомольской стройки выполнения исторических решений ХХ VI съезда КПСС» — такі експонати виставки «Реквієм пам'яті», що проходить у Національному музеї історії України в Києві.

Увечері 26 квітня у рамках тижня пам'яті Чорнобильської аварії «Студія «1+1» презентуватиме унікальний проект: українську версію документальної стрічки Володимира Шевченка «Чорнобиль. Хроніка тяжких тижнів». Автор фільму помер через рік по його створенню. Прем'єру стрічки неодноразово оголошували й одразу ж відміняли з цензурних міркувань. Досі невідома доля плівки-негативу цього фільму. Кажуть, начебто частково її вивезли до Лас-Вегаса. Зрештою стрічку продали більш ніж ста тридцяти двом країнам світу, тож саме очима Володимира Шевченка, його соратників, членів знімальної групи світ побачив українську трагедію.

Дорогі браття і сестри! Христос воскрес! Серед християнських свят Православна церква особливою урочистістю, особливою радістю відзначає свято Пасхи Христової. Чому? Тому що Воскресіння Христове переконує неупереджену людину, що Ісус Христос є Син Божий. Людина сама себе воскресити не може. Воскреслий Христос особливу увагу учнів звертав на Своє тіло, для того, щоб показати, що після смерті, яка була незаперечною, з Ним сталося воскресіння. Учні справді бачили і відчували на дотик те саме тіло, яке страждало на хресті, а тепер — прославлене і не змінене воскресінням.

Уперше глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший Любомир відправлятиме Великодню літургію не в столиці Галичини, а в столиці України. Щоправда, Патріарший собор Воскресіння Христового, що на вулиці Микільсько-Слобідській (біля станції метро «Лівобережна»), ще не добудовано, тому кардинал Гузар правитиме у храмі святого Василія Великого, що на вулиці Смірнова-Ласточкіна.

В очікуванні одного з найбільших християнських свят, Воскресіння Христового, переважна більшість із нас звично наводить лад у домі, на подвір'ях та цвинтарях , купує обновки, готує ритуальні страви та різну смакоту. Лише впоравшись з усіма тими клопотами, ми із спокійною душею прямуємо до церкви. А що ж там? Чи й у храмах є якісь обов'язкові приготування до Великодня? Поцікавитись цим власний кореспондент «УМ» вирішила в одному із найкрасивіших і найстаріших храмів Тернополя — Катедральному соборі Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, завітавши туди вранці Чистого четверга.

Місто Південне виникло понад 27 років тому разом із величезним хімічним підприємством «Одеський припортовий завод». У спортивний сфері це містечко з населенням близько 25 тисяч на сьогодні відоме баскетбольним «Хіміком» та гандбольним «Портовиком». Також в Україні знають про існування тут сучасного спорткомплексу «Олімп». Кореспондент «УМ» ознайомився з цим «спортивним діснейлендом» і переконався, що про успіхи Південного у соціально-спортивному напрямі варто розповісти докладніше.

Куди можна піти, якщо всі кінопрем'єри передивився, в чергах до експозицій гучних виставок простояв, а зимовий бруд із парків позбирали ще не всюди? Не лежати ж на дивані догори пупцем, коли на вулиці така благодать, ще й свята обіцяють... «УМ» вирішила пробігтися столичними галереями і розпитати, де, що, в кого можна подивитися найближчим часом.