У мене є приятелька, яка тримає в руках «ключі» від багатьох таємниць знаменитих українців — вона впорядковує унікальний архів Української вільної академії наук (УВАН) у Нью-Йорку. Одного разу, ніби між іншим, вона запитала, чи не хочу прочитати один неймовірно цікавий лист. І поклала переді мною течку з білими стандартними аркушами — сторінок 200, напевне.
«Ти хотів знати, що нас розлучило? Спробую розповісти...» — було написано, як епіграф, вгорі на першій сторінці. Так розпочинався лист матері до сина. Лист Оксани Линтварьової-Чикаленко до свого сина Левка — із Нью-Йорка до далекого Челябінська. Лист матері, яка загубила свого сина в 1941 році й віднайшла його сліди лише через 54 роки... Тієї самої Оксани Юріївни, чия родина була близькою з Михайлом Грушевським і Антоном Чеховим, Юрієм Яновським і Юрієм Шевельовим, Володимиром Свідзинським та багатьма іншими знаковими особами ХХ століття.