Цими вихідними на Козацьких могилах у селі Пляшева Радивилівського району, на місці Берестецької битви, відбулося вшанування пам'яті полеглих українських воїнів. Заходи із вшанування пам'яті загиблих планувалися без помпезності та різноманітних політичних дійств, як і належить поминальній події. Однак святкування 355-ї річниці битви під Берестечком стало гарною нагодою нагадати про себе для нещодавно звільненого з «губернаторської» посади Василя Червонія. А водночас — дати зрозуміти новим керівникам Рівненщини, що спокійного життя у владних кріслах для них у «Василевій вотчині» не передбачається.

У російській столиці спекотно, що сповільнює звичні мегаполісні ритми. Про кінофестиваль мало що нагадує. Принаймні в центрі значно більше афіш, які сповіщають про майбутній фестиваль пива. Уявити собі щось подібне в Москві 70-х чи, скажімо, кінця 80-х абсолютно неможливо. Одначе ж тоді ситуація була принципово відмінною. Люди, що вишиковувалися в черги біля квиткових кас, брали їх штурмом, бо знали: сьогодні, або ніколи. Не побачив нині картину — все, кажи «прощавай». Нині ж чимала частина фестивальної програми виходить у прокат — як у Росії, так і в Україні (звідки так само їхали колись паломники, аби «причаститись», аби попросити в кінематографічного бога зглянутись і подарувати хоча би дещицю вражень).

Сьогодні вже вся Україна знає результат протистояння 1/8 фіналу між збірними України й Швейцарії, що завершилося вчора близько опівночі за київським часом. І тепер, здається, так давно наша збірна вирішувала завдання виходу до «плей-оф». Насправді ж — всього за три дні до цього, і все тоді могло повернутися в інший бік...

Рівно два роки знадобилося «королеві Амідалі» з «Володаря перснiв», аби зрозуміти, що без мексиканського красунчика Гаеля Гарсія Берналя їй світ немилий. Та й, погодьтеся, горщики ця вродлива пара побила через цілковиту дурницю. Берналь, бачте, взяв на Каннський фестиваль, де презентував свою стрічку «Дурне виховання», не Наталі, а своїх батьків.

Дивлячись на нелегке й напружене життя зірок, щиро кажучи, не розумієш, чому мільйони «простих» людей так прагнуть слави. Адже від неї - суцільна морока. Чого варті самі лише проблеми з папараці, які зовсім не дають знаменитостям спокійно жити. Вам би сподобалося, якби за кожним вашим рухом пильно стежили десятки фотокамер? Отож-бо.

Кому потрібні гроші? Усім? Тоді вам варто було б опинитися цього тижня в англійському містечку Кардиганшир. Саме там серед білого дня один дивак, до речі, досі так і не ідентифікований, вирішив пожартувати, розкидавши на вулиці цілу купу грошей.

В аваріях винні даішники. А як інакше? Щоразу, як бачу аварію, поруч обов'язково їхня машина стоїть.

З великим рахунком, цей фільм розпочався з ризикованої авантюри. Мистецька група «Яра», що працює при одному з найстаріших експериментальних нью-йоркських театрів «ЛяМама», зібралася в свою першу творчу подорож до підрадянської України, де хотіла разом зі своїми колегами зі Львова, Києва й Харкова поставити виставу про життя та творчість Леся Курбаса.

Маленький рівненчанин - п'ятирічний Богдан Іллюк - ще не зовсім, мабуть, усвідомлює, що став справжнім героєм - він урятував життя товаришу. Про цю історію майже випадково дізналися дорослі: Богдан разом з іншими дітьми бавився в одному із рівненських скверів, коли трирічний Сашко випадково впав у відчинений каналізаційний колодязь.

Серед міст - обласних центрів удруге поспіль Вінниця обирає наймолодшого в країні міського голову. 2002-го місцеву владу тут очолив 39-річний Олександр Домбровський, а в нинішньому березні виборці проголосували за підприємця Володимира Гройсмана, якому 28 років (і це якщо не враховувати, що, виконуючи обов'язки міського голови, він фактично став керувати виконкомом ще з листопада минулого року - у 27).