Облога центрального ринку у 27-тисячному райцентрі, що триває вже третій тиждень, — топ-новина не лише місцевого масштабу. Хоча після 8 липня, коли зійшлись стінка на стінку понад 300 зібраних звідусіль захисників ринку — слов'яни й кримські татари, — інтерес до конфлікту дещо ослаб. Усі в очікуванні подальшого розвитку подій. Влада, за винятком хіба що правоохоронців, безпосередньо майже не впливає на процес, хоча на всіх рівнях самовпевнено запевняє вище керівництво та громадськість, ніби все під контролем.

Останнім часом усе частіше чуємо про формування нового типу суспільства, в якому найважливішу роль відіграватиме інформація — знання, ідеї, таланти кожної людини. Перехід до суспільства знань є об'єктивним процесом, який здійснюється в усьому світі. Але відбувається це не автоматично. Щоб не остаточно відстати від цивілізованих країн, треба, в першу чергу, вдосконалювати українську систему освіти.

26 липня виповнюється 150 років з дня народження англійського драматурга, лауреата Нобелівської премії з літератури Джорджа Бернарда Шоу (1856—1950). Про життя і творчість Шоу в інтерв'ю «УМ» розповідає професор кафедри зарубіжної літератури Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук Наталя ЖЛУКТЕНКО.

Родина Чабанів мешкає у Личковому на віддаленому кутку, який по-вуличному чомусь називають не надто милозвучним словом ... матня. Воно й справді розшукати їх виявилося непросто — від центру села довелося покружляти якимись незбагненними лабіринтами, доки знайшли оселю, яка віднедавна стала об'єктом інтересу далеко не місцевого масштабу. Сама вулиця офіційно називається Приорільською, бо розташувалася поруч з річкою Оріль, на протилежному березі якої — вже територія Харківської області. Кажуть, пасовиська тут благодатні...

Усталену думку про те, що шоколад можна виготовляти лише із заморських какао-бобів, переконливо спростував Харківський інститут рослинництва імені В.Юр'єва. Після тривалої селекції, яка розтяглася на довгих тридцять років, тут вперше в історії світової науки вивели, без перебільшення, «шоколадні» соняшники. Причому йдеться про цілком природний матеріал, що не має нічого спільного з генетично модифікованими зразками.

Після розпаду суперпопулярної дівчачої групи «Дестініз чайлд» (у перекладі з англійської — «Дитя долі») найбільше уваги преси і публіки чомусь прикуто до Бейонс Ноулз. Так, Бейонс — дуже талановита дівчина, красуня і все таке, але, скажімо, колишня колега по групі Келлі Роуланд нічим від неї не гірша. І співає чудово, і зовнішністю природа не обділила. Хіба що із сольною кар'єрою Келлі поки що таланить менше, ніж Бейонс, якій вона, між іншим, приходиться двоюрідною сестрою. Але це не надовго: незабаром міс Роуланд випустить свій наступний альбом як соло-виконавиця, який, за відгуками критиків, має бути «просто бомбою».

Режисер Люк Бессон вирішив податися на пенсію. Здавалося б, у 47 років ще творити і творити, але творець «П'ятого елемента», «Леона-кілера», «Жанни д'Арк, посланниці» та інших відомих фільмів вважає інакше. В інтерв'ю британській газеті «Гардіан» режисер оголосив, що кіно — це мистецтво молодих, а він уже, мовляв, із цієї категорії давно вийшов.

Поки наш наразі ще рідний уряд всіляко намагається покращити демографічну ситуацію (підвищує виплати за народження дитини, піднімає «преміальні» за появу другого чада тощо), перед китайською владою стоїть прямо протилежне завдання. Якщо в нас кількість населення катастрофічно скорочується, то КНР потерпає від надмірної тісняви – там живе вже близько 1,4 млрд. осіб. І, попри всі заборони та регуляторні заходи, китайська популяція зростає. Для боротьби з народжуваністю в Китаї вигадують усе нові й нові способи, які, зокрема, розповсюджуються й на досить закритий для комуністичної країни простір – інтернет.

Напис на вітрині: «Дорогі жінки, не зітхайте так сильно — скло запітніває. Адміністрація магазину «Хутро».

Cхоже на те, що мода на безперервне ниття та скарги (невідомо на кого і одразу на всіх) минає. Принаймні за два дні виїзної колегії Державного комітету лісового господарства, що проходила нещодавно на Луганщині, закидів у бік держави — мовляв, недооцінила, не зрозуміла, недофінансувала і тому подібні «недо-» — чути якось не довелося. Хіба що пролунало повідомлення, буцімто скнара-Пинзеник хотів «зарізати» відповідну статтю бюджету, але ж Президент як ніхто інший розуміє значення лісівництва...
Це вже не така й сенсація, однак повідомляю: на Луганщині є ліси. Звичайно, це не Закарпаття, де ними вкрито більш як половину території, і навіть не Полісся (більше третини зелених шат) — тут усього лише 10,6% території — пiд лісовими насадженнями. Більше, ніж на Донеччині, однак на звання лісостепу область не тягне. То чому лісівники з усієї України зібралися обговорювати свої проблеми саме тут? Голова Держкомлісгоспу Віктор Червоний пояснив дуже переконливо: з 16 тисяч гектарів свіжостворених навесні українських лісів на Луганщину припадає 4,5 тис. Більше за всіх інших.