— Йосипе Вікентійовичу, зараз усі говорять про правлячу коаліцію, але якою буде доля опозиції — парламентської меншості? Чи буде вона якось формалізована?
— З точки зору об'єднання фракцій, вона, певно, формалізована не буде. Натомість є інший підхід: я підтримую ідею створення міжфракційного об'єднання опозиційних депутатів. Адже до більшості не увійшла частина депутатів із Соцпартії, частина — із «Нашої України», більша частина з БЮТ. І я переконаний: щоб стримати ту ганьбу, яка насувається на державу, нам потрібно не просто втримати нинішні позиції, а залучити на опозиційний бік 200 мандатів. Це буде наче останній шанс для держави.

Несподівану дитячу драму відкрили столичні рятувальники, які виїхали в суботу на черговий виклик. Мешканці Оболонського району повідомили, що на карнизі балкону квартири на 4-му поверсі стоїть хлопчик. Коли до будинку прибули «еменесники», хлопчина вже переліз на балкон квартири 3-го поверху і благав, аби його зняли на землю.

Апогей анти-Майдану стався у п'ятницю, коли швейцарський годинник Віктора Януковича — не крадений, як у 1967 році, а свій, власний, — показував 20 год. 28 хв. За годину до цього власника дорогого хронометра призначили-таки Прем'єр-міністром. «За» — 271 голос (значно менше, ніж у Тимошенко, — в тієї було 373). Квіти, багато квітів (значно більше, ніж у Тимошенко!), поцілунки (теж більше й палкіші), позування поруч із Президентом і спікером. Знущальна репліка останнього: «Віктор Федорович, ваше місце там!» (тобто вже не в секторі «Регіонів», а в ложі уряду). Після цього новопризначений Прем'єр-міністр ще трохи побув «під куполом», обійшов усіх потрібних і не дуже потрібних людей у кулуарах, навіть трохи побратався з послом США Тейлором. Дав не надто красномовний брифінг, на якому, зокрема, повідомив, що перші закордонні візити здійснить у Брюссель, Москву й Вашингтон, тільки не уточнив, куди спочатку. І після цього в супроводі депутатського почту й журналістів вийшов на вулицю.

Подейкують, заснування на офіційному рівні ордена «За відмову від хабара» гальмує побоювання щодо відсутності кавалерів згаданої нагороди серед працівників державних структур та органів. Утім трапляються й винятки, що рішуче спростовують подібні сумніви. Приміром, у Горлівці двох слідчих відзначили й матеріально заохотили саме за відмову від хабара. Начальник обласного управління міліції, генерал-майор Михайло Клюєв вручив премії по 10 тисяч гривень відразу двом жінкам у міліцейських погонах, які не спокусилися на грошову «вдячність» від потенційних «спонсорів».

Чотирнадцять медалей на чемпіонаті Європи з водних видів спорту (по 5 золотих і бронзових та 4 срібні) — це, без сумніву, успіх. Найголовніше ж, з огляду на перспективу Оліміпади-2008, — що українці в Будапешті виконали настанову тренерів. Нагадаємо, що старший тренер плавців Іван Сивак напередодні першості висловив побажання, щоб «золото» здобували не тільки визнані лідери — Лісогор та Клочкова.

Уже майже тисячу років 6 серпня (за старим стилем — 24 липня) православні християни моляться за упокій душ святих убієнних князів Бориса і Гліба. У школах і церквах переповідають історію їх мученицької смерті, особливо наголошуючи на підступній і потворній ролі їхнього рідного брата Святополка, обов'язково прив'язуючи його вчинок до біблійної історії про Каїна та Авеля. Братовбивця ще в княжі часи отримав епітет «окаянний». Та чи все так однозначно в цій давній руській історії? Чи справедливо ми вже століттями посилаємо прокльони в бік Святополка? Питання перегляду цієї історії вже давно на часі.

Про водія (більшість пасажирів не знають ні його імені, ні прізвища) раніше білого Мерседеса, тепер — жовтого «Богдана», що курсує вулицями Чорновола, Набережна і Галицька через центр Івано-Франківська, мало не легенди складають: він і першим вітається з тими, хто заходить у салон, і дякує за оплачений проїзд, і частенько возить школярів лише за чарівні «будь ласка». Словом, якась міфічна особа чи моторизований Дід Мазай, а не звичний водій вітчизняного пасажирського автотранспорту.
Як не дивно, у наведених нетиповостях майже немає вигадки. Сумніви розвіялися, коли автор цих рядків випадково потрапив у загадковий автобус. За кермом сидів чоловік середніх років, трохи схожий на відомого за «Танцем на барабані» Миколу Гнатюка. У нього справді все виходило легко й невимушено: вітався, дякував, про щось розпитував. І ця незвична доброзичливість відразу передавалася пасажирам — із салону миттєво вивітрювалися поганий настрій і флюїди провокативної поведінки.
Із 51-річним Мироном Зайцем ми зустрілися у міському сквері десь аж через півроку після тієї поїздки-інкогніто.

На початку серпня громадськість багатьох країн вшановуватиме пам'ять жертв «великого терору» 1937—1938 років, вчиненого комуністичною владою колишнього СРСР. У збірнику «Убієнним синам України. Сандармох», який цього року вийшов друком українською мовою у петрозаводському видавництві «Скандинавія», вміщено спогади, публіцистику, світлини, а також мартиролог наших земляків (понад 670 душ), розстріляних на території Карелії. Останні матеріали на основі документальних джерел підготував Юрій Дмитрієв — дослідник з Петрозаводська, один iз тих, хто 1997 року відкрив світові таїну урочища Сандармох (місця масових страт жертв політичних репресій у Медвежогорському районі Карелії).