Матч у курортній Рієці на узбережжі Адріатичного моря для молодіжних збірних Хорватії та України вже нічого не вирішував — перед тим обидві команди програли болгарам. Можливо, через кілька років гравці «молодіжок» двох країн заявлять про себе на клубному рівні чи навіть у національних збірних, але на сьогодні реальність інша: перспективу потрапити на Олімпаду через молодіжний чемпіонат Європи 2007 року залишила для себе команда Болгарії. Секрет її успіху — зірка італійської серії А Божинов плюс уважніше ставлення до молоді, ніж в Україні та Хорватії. Наш головний «відділ кадрів» таки припустився помилки, коли забрав у «молодіжки» Артема Мілевського. Адже в «Динамо» він ще матиме час для звершень, а ось зі збірною свого віку вже не виграє нічого, відповідно, не потрапить на Олімпійські ігри...

Реванш узято! Найцікавішим матчем не лише нашої групи, а й усього дня, позавчора було протистояння фіналістів недавнього чемпіонату світу — збірних Франції та Італі — і команда Раймонда Доменека навіть без «відставника» Зідана довела, що на сьогодні саме вона є сильнішою за апеннінців. Господарі, серед яких переважали вихідці з Африки, чудово тримали м'яч, технічно комбінували, а на вістрі їхніх атак вдало діяли форварди Сідней Гову з «Ліона» і Тьєрі Анрі з «Арсеналу». Тож помста партнерам хулігана Матерацці за Зізу вийшла на славу.

Позавчора українські «гуллівери» зустрічалися з головним претендентом на перемогу у нашій відбірковій групі — збірною Польщі. Оновлена команда Віталія Лебединцева у місті Староград-Гданський поступилася господарям за всіма статтями і зазнала таким чином уже другої виїзної поразки.

Коли команда виграє, негативні оцінки часто сприймаються неадекватно. Звісно, в царині футболу, де є досить дієвою віра у всілякі прикмети, результат матчу зі збірною Грузії вселяє в нас підстави для оптимізму. Адже відбіркову кампанію до чемпіонату світу, де ми потрапили у вісімку кращих, підопічні Олега Блохіна також почали з гри за «системою», взяли важливе очко в Данії й ледве виграли у казахів, а надалі здебільшого перемагали. Тобто уболівальникам може не подобатися зміст, але подобається результат. Цього разу «система» була інакша — ніби на «прохання публіки» національна команда стала менш закритою. Гра на зустрічних курсах з грузинськими друзями, багато з яких виступають за українські клуби, обернулася великою кількістю голів, але більше забили все ж господарі. Комусь здалося, що про вирішальний гол «синьо-жовтих» було домовлено заздалегідь, хтось говорить про невміння українців грати у відкритий футбол, тримаючи свої ворота на замку... Найважливіше ж зараз — відійти від кривих посмішок і подивитися на ситуацію з огляду на перспективи нашої команди у зустрічах із французами та італійцями, які й будуть вирішальними для здобуття путівки на Євро-2008.

Загибель лідера Народного руху України В'ячеслава Чорновола не була випадковою. Такою заявою у Дніпропетровську приголомшив місцеву пресу міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який перебував у області з робочим візитом. Нагадаємо, що сім з половиною років тому — 25 березня 1999 року, коли лідер Руху повертався з Кіровограда, його авто на великій швидкості врізалося у вантажівку із причепом, що розверталася. Підозри, що вантажівка опинилася тут невипадково у рік президентських виборів, існували роками, але тодішній керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це було звичайне ДТП, а загибель відомого політика — нещасний випадок. Але відтоді, як Президент Віктор Ющенко доручив провести нове розслідування за фактом загибелі Чорновола, справа зрушила з місця.

Про потребу прийняти закон про Кабінет Міністрів України говорили давно. А після подій двох останніх років нагальність цього документа назріла настільки, що зобов'язання ухвалити його прописали навіть в Універсалі національної єдності. Й от уряд Віктора Януковича взявся до конкретики. Але мало хто міг подумати, що цей документ ще на перших стадіях отримає бурхливі й суперечливі відгуки в громадськості.

Рівно рік тому «помаранчева» команда розкололася, мов глиняний глек. Через перманентнi чвари було відправлено у відставку уряд Тимошенко, а з ним — і головного опонента леді Ю Петра Порошенка. Хоча важливі тут не стільки факти відставок, скільки констатація розколу в «помаранчевій» команді, яка вже за кілька місяців після революції розпочала міжусобиці. Костянтин Ситник — народний депутат двох минулих скликань, 80-річний «аксакал» УРП «Собор», почесний директор Інституту ботаніки НАНУ — з висоти свого житейського досвіду і набутих знань дає «помаранчевим» грубу, однак, погодьтеся, влучну оцінку: «Просрали!».

Рівно рік тому, 8 вересня 2005-го, на голови «майданівців», які творили Помаранчеву революцію і підтримували «помаранчеву» команду, пролився перший справді рясний холодний душ. Окремі краплі падали й раніше: до народу доходили чутки про жорстке протистояння секретаря РНБОУ Порошенка й Прем'єр-міністра Тимошенко, які колись пліч-о-пліч (а хто й схиливши голову на плече соратника) стояли на сцені Майдану. Дехто здогадувався, а хтось і відчув на власній шкiрі не зовсім чисті схеми керівництва деяких «помаранчевих» міністрів, які, прийшовши до влади, й думати забули про свої обіцянки викорінити корупцію у владі до ноги. Хтось із нових можновладців не виправдовував довіри, хтось поводився відверто «непомаранчево» або просто непрофесійно. Але до пори до часу їм усе прощали — людям хотілося вірити в міф помаранчевої єдності й вірності даним народу обіцянкам, і вони в нього вірили.

Вища освіта нині в моді. Кожен випускник мріє стати студентом, та ще й бажано престижного державного навчального закладу. Проте подолати вступні випробування вдається не всім, адже готувати до них повинна школа, яка, на жаль, далеко не завжди забезпечує випускників відповідним рівнем підготовки. Щоб ліквідувати «білі плями» з екзаменаційних предметів, старшокласникам доводиться працювати без вихідних і канікул, вчитися самостійно і з репетиторами — все заради майбутнього студентського квитка. Починати підготовку до вступу до найпрестижніх ВНЗ столиці краще вже з 11 класу, а як це робити і до кого звертатися по допомогу, підкажуть корисні поради від «УМ».