Бандерівців уявляють по-різному. Одні — як віруючих жертовних хлопців, які в 1940-х роках покинули свої домівки й пішли в ліси воювати за Україну. Інші — як озвірілих різунів, руки в яких «по лікті в крові»... А що, коли уявити їх ще іншими — студентами престижних європейських вузів, які вільний час присвячують підпільній організаційній праці. Дітьми відомих інтелігентних батьків, які в юному віці отримують суворі судові вироки. В'язнями, які в нестерпних умовах закохуються, народжують дітей, творять підпільну мережу та серед найбільшого зла залишаються оточеними ореолом святості. Такими залишилися в історії одні з найнебезпечніших для радянської влади бандерівці — Михайло Сорока й Катерина Зарицька.

Протягом листопада представники Міністерства освіти та науки України проводили вибіркову акредитаційну перевірку вузів Дніпропетровщини. Під її пильним оком опинилися як державні навчальні заклади (Національна металургійна академія України, Національний гірничий університет в обласному центрі, Державний технічний університет у Дніпродзержинську), так і приватні. Проте жоден із восьми перевірених навчальних закладів не витримав випробування повністю. За зізнанням старшого державного інспектора відділу інспектування вузів III—IV рівнів акредитації Міністерства освіти та науки Тетяни Наконечної, найпоширенішими виявленими порушеннями є значне перевищення чисельності студентів заявлених ліцензійних місць, недостатнє матеріально-технічне оснащення, наявність неліцензованих спеціальностей тощо.

Майбутні 15—20 років мешканці села Сокирне Черкаського району можуть спати спокійно і не хвилюватися, що їхні хати змиють хвилі Дніпра. Адже нині тут завершили укріплення берега кам'яним насипом, на що, за оцінкою Держбуду України, пішло більше нiж 9 мільйонів гривень з державного та обласного бюджетів.

Хрестоматійний Чорт, який у ніч перед Різдвом нахабно поцупив Місяць, невдовзі почув на свою адресу немало «теплих» слів. Приміром, один із колоритних кумів, які в темряві швендяли кучугурами, дуже щиро побажав: «...щоб йому не довелося, собаці, вранці чарку горілки випити...» Схоже, саме такі та їм подібні словеса неодноразово будуть згадуватися й окремими мешканцями Донецька, які якраз на Різдво залишаться без води. Щоправда, попри певний імідж ночі напередодні Різдва, тут обійдеться без втручання нечистої сили. Просто саме 7 січня комунальне підприємство «Донецькміськводоканал» збирається почати відключення подачі води в помешкання злісних боржників.

10 грудня минуло 110 років iз дня смерті шведського інженера-хіміка, винахідника та промисловця Альфреда Нобеля (1833—1896). Цього року, як уже 105 років поспіль, у чергову річницю смерті засновника Нобелівської премії відбулося вручення цих нагород у Стокгольмі. У сучасному світі така премія є вищою відзнакою для людського інтелекту.
Історія самої Нобелівської премії почалася дуже давно — 27 листопада 1895 року, коли Альфред Нобель, шведський хімік-експериментатор і бізнесмен, винахідник динаміту та інших вибухових речовин, підписав у Парижі свій заповіт. У ньому він зазначив, що переважна частина його великого спадку (на сьогодні він становить кілька сотень мільйонів доларів) повинна стати основою фонду, який нагороджуватиме людей за видатні відкриття у галузі науки, літератури і за зміцнення миру на землі. «Присудження нагород не повинно пов'язуватися з приналежністю лауреата до тієї чи іншої нації, так само як сума винагороди не повинна визначатися тим чи іншим громадянством», — написав Альфред Нобель.

Світ шоу-бізнесу живе чутками. Зрештою, звідки й бралася б популярність численних зірок і знаменитостей, якби не плітки? От, скажімо, парочка Анджеліна Джолі й Бред Пітт. Здавалося б, цікавість до цього союзу, який невгамовні журналюги встигли охрестити «Бранджеліною», уже мала піти на спад, адже все в сім'ї Бреда й Енджі тихо-мирно, розлучення Пітта з Дженніфер Аністон давно забуте, і підстав для посиленої уваги нібито нема. Але хитрі зірки таки примудряються тримати публіку в напрузі, постійно то «призначаючи», то «відкладаючи» дату свого весілля.

Даремно любителі скандалів сподівалися на те, що бурхливе розлучення колишнього «бітла» Пола Маккартні з другою дружиною Хізер Міллз іще довго надаватиме їм поживу для пліток. Підстави для таких сподівань були, адже в процесі розриву подружжя встигло вилити одне на одного чимало бруду, а кульмінацією судових засідань стала сутичка Хізер та її падчерки Стелли просто в залі суду (до речі, донька Пола кидалася на колишню мачуху з кулаками, будучи «сильно вагітною»).

52-річна Чері — дружина прем'єр-міністра Великої Британії Тоні Блера — у молодості підробляла натурницею. Тобто позувала для художників, у тому числі й голяка.
Ну й подумаєш, каже Блер. Їхній сім'ї це не завада — подружжя має чотирьох дітей і стосунки псувати не збирається. Натурництво — це все ж не якась там проституція. Он Пол Маккартні з'ясував, що його дружина в юності підробляла порномоделлю i дівчиною за викликом, то й прискорив їхнє розлучення.

— Кажуть, сніг у нас цієї зими буде імпортний — пришлють із Фінляндії чи Норвегії.
— Дорогувато буде. Швидше за все, поставлятимуть із Китаю. Штучний.

Коли дізнався, що генерал Августо Піночет помер, мене охопило сум'яття. По-перше, з причин суто особистих. У 1973 році, коли чилійські військові штурмували президентський палац Ла Монеда, я був студентом біологічного факультету Київського університету. Саме тоді КДБ заманулося зробити у мене в гуртожитку обшук, бо якраз поспіли свіжі доноси про спробу створення молодіжної організації — ясна річ, революційної. Будучи шмаркатим конспіратором-початківцем, я приліпив папірець з явками і паролями пластиліном зі зворотного боку портрета чилійського співака Віктора Хари. Цей портрет висів у мене над ліжком, бо Че Гевару дістати було значно важче. Та й Гевара тоді означав приблизно те саме, що зараз Бандера, — міфологізовану неоднозначність, безкарне дратування консервативних жлобів.