99 разів про одне й те саме

99 разів про одне й те саме

Цю тоненьку й не вельми яскраво оформлену книжку випустила цьогоріч львівська літературна агенція «Піраміда». Можливо, у цій неяскравості зовнішній таїться глибинний підтекст: мовляв, усе яскраве й барвисте міститься не на обкладинці, а в тексті. Можливо... Бо при ближчому розгляді й оформлення виявляється не таким уже безнадійним, і все видання справляє цікаве й гарне враження, що зайвий раз підтверджує судження про хибність першого погляду.\

Помста комунальників

Помста комунальників

Що й казати, аж у холодний піт трохи кинуло жителя Донецька, коли до нього в квартиру, що в Київському районі міста, завітали судові виконавці. Причому з конкретною метою — аби описати й розпочати арешт майна злісного боржника комунального підприємства «Донецькміськтепломережа». Описувати й справді було що і в квартирі, і поза нею, бо зовсім недавно молодий чоловік придбав уже другий автомобіль. Саме новенький «Мерседес», яким власник ще не встиг добре натішитися, після відповідних формальностей і відвезли на штрафмайданчик. Аж до повного погашення заборгованості за тепло та гарячу воду.

Мисливськi угiддя — Кабмiну, «дiрки» — хатинам

Мисливськi угiддя — Кабмiну, «дiрки» — хатинам

«Бюджетні» пристрасті в Україні не вщухають. Президент України, наклавши вето на основний фінансовий закон держави, змушує народних депутатів напередодні новорічних канікул знову сісти за калькулятори й папери. Віктору Ющенку багато чого не подобається у бюджеті на 2007 рік. Передовсім — низькі соціальні гарантії для українців. Коаліціянти розводять руками: грошей на всі потреби не вистачає. Але ж знайшлося 12 мільйонів на утримання мисливських угідь Кабінету Міністрів! Може, й на більшу зарплату простим смертним нашкребете? Щоправда, доходи українців-2007 — це не єдине, що змушує фахівців бити на сполох. Вражаючих цифр і «дірок» вистачає в усіх галузях гуманітарної сфери.

25 років після комендантської години

25 років після комендантської години

У ці дні Польща відзначає 25-річний ювілей свого остаточного прощання з комунізмом і совєтською дійсністю. Тоді польські еліти безкомпромісно розділилися на посіпак Ярузельського та дітей свободи, очолюваних Іваном Павлом ІІ та Лехом Валенсою, на тих, «хто приходив», і тих, «за ким приходили».

Найкращі у «зоні»

Найкращі у «зоні»

Бандерівців уявляють по-різному. Одні — як віруючих жертовних хлопців, які в 1940-х роках покинули свої домівки й пішли в ліси воювати за Україну. Інші — як озвірілих різунів, руки в яких «по лікті в крові»... А що, коли уявити їх ще іншими — студентами престижних європейських вузів, які вільний час присвячують підпільній організаційній праці. Дітьми відомих інтелігентних батьків, які в юному віці отримують суворі судові вироки. В'язнями, які в нестерпних умовах закохуються, народжують дітей, творять підпільну мережу та серед найбільшого зла залишаються оточеними ореолом святості. Такими залишилися в історії одні з найнебезпечніших для радянської влади бандерівці — Михайло Сорока й Катерина Зарицька.

Пішла слава про Катеринославський

Протягом листопада представники Міністерства освіти та науки України проводили вибіркову акредитаційну перевірку вузів Дніпропетровщини. Під її пильним оком опинилися як державні навчальні заклади (Національна металургійна академія України, Національний гірничий університет в обласному центрі, Державний технічний університет у Дніпродзержинську), так і приватні. Проте жоден із восьми перевірених навчальних закладів не витримав випробування повністю. За зізнанням старшого державного інспектора відділу інспектування вузів III—IV рівнів акредитації Міністерства освіти та науки Тетяни Наконечної, найпоширенішими виявленими порушеннями є значне перевищення чисельності студентів заявлених ліцензійних місць, недостатнє матеріально-технічне оснащення, наявність неліцензованих спеціальностей тощо.

Сокирне вже не змиє

Сокирне вже не змиє

Майбутні 15—20 років мешканці села Сокирне Черкаського району можуть спати спокійно і не хвилюватися, що їхні хати змиють хвилі Дніпра. Адже нині тут завершили укріплення берега кам'яним насипом, на що, за оцінкою Держбуду України, пішло більше нiж 9 мільйонів гривень з державного та обласного бюджетів.

«Мокра» ніч перед Різдвом

Хрестоматійний Чорт, який у ніч перед Різдвом нахабно поцупив Місяць, невдовзі почув на свою адресу немало «теплих» слів. Приміром, один із колоритних кумів, які в темряві швендяли кучугурами, дуже щиро побажав: «...щоб йому не довелося, собаці, вранці чарку горілки випити...» Схоже, саме такі та їм подібні словеса неодноразово будуть згадуватися й окремими мешканцями Донецька, які якраз на Різдво залишаться без води. Щоправда, попри певний імідж ночі напередодні Різдва, тут обійдеться без втручання нечистої сили. Просто саме 7 січня комунальне підприємство «Донецькміськводоканал» збирається почати відключення подачі води в помешкання злісних боржників.

Премія за «вибух» інтелекту

Премія за «вибух» інтелекту

10 грудня минуло 110 років iз дня смерті шведського інженера-хіміка, винахідника та промисловця Альфреда Нобеля (1833—1896). Цього року, як уже 105 років поспіль, у чергову річницю смерті засновника Нобелівської премії відбулося вручення цих нагород у Стокгольмі. У сучасному світі така премія є вищою відзнакою для людського інтелекту.
Історія самої Нобелівської премії почалася дуже давно — 27 листопада 1895 року, коли Альфред Нобель, шведський хімік-експериментатор і бізнесмен, винахідник динаміту та інших вибухових речовин, підписав у Парижі свій заповіт. У ньому він зазначив, що переважна частина його великого спадку (на сьогодні він становить кілька сотень мільйонів доларів) повинна стати основою фонду, який нагороджуватиме людей за видатні відкриття у галузі науки, літератури і за зміцнення миру на землі. «Присудження нагород не повинно пов'язуватися з приналежністю лауреата до тієї чи іншої нації, так само як сума винагороди не повинна визначатися тим чи іншим громадянством», — написав Альфред Нобель.

Свати на порозі?

Свати на порозі?

Світ шоу-бізнесу живе чутками. Зрештою, звідки й бралася б популярність численних зірок і знаменитостей, якби не плітки? От, скажімо, парочка Анджеліна Джолі й Бред Пітт. Здавалося б, цікавість до цього союзу, який невгамовні журналюги встигли охрестити «Бранджеліною», уже мала піти на спад, адже все в сім'ї Бреда й Енджі тихо-мирно, розлучення Пітта з Дженніфер Аністон давно забуте, і підстав для посиленої уваги нібито нема. Але хитрі зірки таки примудряються тримати публіку в напрузі, постійно то «призначаючи», то «відкладаючи» дату свого весілля.