Третього березня 1998 року в газеті «Голос України» була надрукована моя стаття «Герої» нашого часу», в якій я розповідав про детективні повороти автобіографії свого земляка Миколи Рудьковського. Думка на форумі forumok.kiev.ua, цікавий погляд. Та публікація мала значний резонанс, вплинула на перебіг виборчих подій (а Рудьковський балотувався на Чернігівщині в народні депутати), на поведінку «нового героя» і, як потім виявилося, спричинила ще більшу імпровізацію пана Миколи при подальшому формуванні автобіографії.
Улітку 2006-го колишній опозиціонер Рудьковський став членом уряду Януковича — очолив «регіональне» Міністерство транспорту та зв'язку. Нещодавно цей персонаж знову «відзначився», вже на найвищому, міжнародному, рівні. Причому настільки нахабно, що висновки за подібні вчинки державного службовця повинні бути однозначними — термінова відставка. Що ж, недоріс чоловік до високої посади, та й квит.
Але ж ні. Зі знайомою завзятістю соціаліст Рудьковський почав стверджувати, що нічого протизаконного не вчиняв, що газета «Дзеркало тижня» зводить на нього наклеп і він захищатиме свою честь у суді. Далі — більше. Рудьковський стверджує, що міжнародний скандал із запрошенням в Україну представників туркменської опозиції в обхід МЗС стався з вини... Президента України. Це, мовляв, замовлення Банкової для дискредитації «антикризової» коаліції і, зокрема, його, Рудьковського, як знаного представника цієї команди.
Невже так і є? Тут потрібно ще розібратися, і саме для цього, пригадується, було створено відповідну урядову комісію. А ось щодо честі нашого «героя», то тут сумнівів хоч відбавляй. Автор цих рядків має всі докази того, що пан Микола нахабно й послідовно править свою освітянську та трудову біографію на власний розсуд — дивлячись куди і які дані слід подавати. Такий собі «ПроФФесор-2» із дуже підозрілими дипломами в уряді «ПроФФесора-1»...

Звістка про те, що донецька пивоварна група «Сармат», підбивши остаточні підсумки минулого року, констатувала аж 46,64 млн. гривень збитків, для фахівців галузі пролунала наче грім з ясного неба. Бо, як про Микиту Хрущова свого часу казали, що «треба бути справді геніальним, аби залишити СРСР без хліба», так само в броварському ремеслі нагендлювати собі в «мінус» — річ приголомшливо малоймовірна.

Понад 15 тисяч глядачів «САП-Арени» в німецькому місті Мангейм не встигли зрозуміти, заради чого вони витримали такий шалений ажіотаж навколо зайвого квиточка на вечір професіонального боксу. Уболівальники йшли суто на бій Кличко — Остін: під час поєдинків третьорозрядних боксерів у «андеркарті» трибуни були фактично порожніми. Двобій за пояси чемпіона світу IBF та IBO, які належали Володимиру Кличку, цікавив бюргерів уже тим, що в суперники «німецькому українцеві» чи не вперше обрали американця з майже таким самим, як у Володі, зростом. Звідси й передчуття, що видовище відбуватиметься за новим сценарієм, адже «коротунів» і Володимир, і його старший брат уже багато років упевнено тримають на відстані свого лівого джебу. До того ж і промоутер у 36-річного Рея Остіна колоритний — сам Дон Кінг. Іншого такого піар-менеджера знайти важко. Великий Дон обіцяв перед матчем: «Ми виб'ємо його (Кличка) серце, від ударів Рейнмена його підборіддя полетить аж в Україну! Ми розтопчемо його і змішаємо з багном...»
...Усе виявилося з точністю до навпаки. Щойно Дон Кінг умостився в першому ряду поруч із Францом Беккенбауером (до речі, неподалік сидів і Леннокс Льюїс), а «Чоловік дощу» вже валявся на підлозі. Глядачів, звісно, шкода, але тільки тих, що одержують насолоду від тривалого мордобиття. З огляду ж на вишуканість смаку вечір видався більш ніж елітним. Дарма що не тривалим.

Фініта ля інтрига — Україну на «Євробаченні» представлятиме Вєрка Сердючка. Хоча, за великим рахунком, інтриги як такої і не було: Вєрці прогнозували перемогу задовго до концерту фіналістів відбіркового туру, що пройшов у прямому ефірі Першого національного 9 березня. Прогнозували по-різному. Одні — ледь не плюючись, підтримуючи всі «антисердюччині» акції. Інші до такого розвитку подій ставилися більш-менш поблажливо, мовляв, хлопець так цього прагнув, то чому тим же «Лорді» на «Євробачення» можна: а йому — ні?..

Вихідця з Центральної Африки Алана-Еме Хатунгіману не надто радує інтерес преси до його особи, що спалахнув протягом останніх тижнів. Раніше чоловіка не помічали, хоч на Вінниччині він мешкає 18-й рік — з того самого часу, як приїхав навчатись у місцевій «політехніці». У нього вже встигли побувати кілька візитерів ЗМІ, тому автора цих рядків Алан зустрів словами напівжартівливими, але й напівсерйозними: «Хочете, щоб я вам щось розповідав? Платіть «полтину» — і будемо розмовляти!» Як поступово з'ясувалось, умова була продиктована не стільки меркантильністю, скільки жорсткими життєвими обставинами, в яких доводиться жити біженцеві з «чорного континенту».

У древньому Чернігові знову наукова сенсація. Вперше в історії міста археологи знайшли кістки доісторичної тварини. На знахідку натрапили співробітники археологічно-рятувальної служби Інституту археології НАН України під час контролю за риттям котловану на будівництві житлового будинку по вулиці Войкова.

Як повідомив заввідділом археології Закарпатського обласного краєзнавчого музею Йосип Кобаль, влітку Ужгородський замок чекає небуденна подія — археологічні розкопки. Востаннє замок досліджували археологи в 70-х роках — тоді було відкопано фундамент церкви святого Юрія, де укладали славнозвісну Ужгородську унію.

Існування громадського суспільства, як відомо, є однією з головних ознак по-справжньому демократичного устрою. І хоча нашій державі в цьому сенсі ще далеко до країн Західної Європи, громадських організацій, які створені не за наказом зверху, а за ініціативи простих громадян, на щастя, з кожним роком в Україні стає все більше. Причому, вони, як виявляється, можуть бути дуже «зубатими».