Обіцяна обласною владою оптимізація трьох культурних центрів Харкова, здається, досягла свого апогею. Днями звільнених співробітників Центру народної творчості на вулиці Пушкінській прийшли проводжати до дверей омонівці при повному бойовому спорядженні і група міліціонерів. Вони опечатали всі кабінети, змінили на деяких приміщеннях замки і попросили всіх залишити місце роботи.

До Харкова може повернутися його єдиний теплохід, який ціле десятиріччя курсував міськими ріками, а шість років тому згорів за таємничих обставин. Де увесь цей час перебувало пошкоджене вогнем судно, наразі не відомо. За однією з версій, «Ластівочка» була відремонтована і тепер «служить» як плавальний засіб в одному з будинків відпочинку на Печенізькому водосховищі. За іншою, її вже давно розпиляли й здали на металобрухт. Але оскільки днями мер міста Геннадій Кернес, відкриваючи для річних прогулянок нову човнову станцію, пообіцяв повернути Харкову ще й не забутий теплохід, то доля обгорілої «Ластівочки», схоже, склалася не настільки трагічно.

Злодій–рецидивіст iз багатьма судимостями і міліцейський оперативник організували банду, що спеціалізувалася на грабежах офісів, гаражів та великих складських приміщень. На їхньому рахунку щонайменше шість успішних вилазок на чужу територію. Кримінальному авторитету і міліціонеру допомагали найняті ними двоє харків’ян. Оргтехніку та інші крадені речі злодії продавали через знайомих, місцеві ринки та інтернет. За півроку активної діяльності вторгували близько 350 тисяч гривень.

У вересні вихованці Первомайської школи мистецтв будуть займатися музикою вже в іншому приміщенні. Добротний будинок, що зводився у радянські часи як монументальна споруда для місцевого райкому Компартії, займуть знову чиновники. Наразі йдеться про мерію і депутатський корпус. Споруда, де управлінці працюють зараз, теж не дістанеться дітям, бо її планують віддати під офіси і магазини.

Жінки, що відбувають покарання у Качанівській колонії, невдовзі зможуть отримувати передачі від рідних за допомогою інтернет–магазину. Технічно виправний заклад уже може надавати такі послуги, але наразі не готова правова база, що дозволяє провести такий експеримент. Проте автори ідеї переконані: з часом цю проблему буде вирішено, і жінки зможуть користуватися послугами найсучаснішої крамниці.

Головний диригент і керівник філармонії Юрій Янко днями потрапив до лікарні з черепно–мозковою травмою і побитим обличчям та ребрами. Причину потерпілий пояснює доволі скупо: пізно ввечері він підійшов до своєї квартири, дістав ключі, але відімкнути двері не встиг — від сильного удару знепритомнiв. Коли отямився, побачив, що лежить у калюжі крові. Зібравши останні сили, зумів дотягнутися до дзвінка. Дружина, яка вийшла, викликала міліцію та «швидку». А далі — лікарняне ліжко, накладені на обличчя шви і, звісно ж, роздуми на тему, кому це було потрібно.

Механічний привід Адалета Ісмаїлова дає змогу по–новому керувати звичайнісіньким інвалідним візком. Ця нехитра на перший погляд конструкція вирішує одразу три проблеми таких засобів пересування: підвищує їхню безпеку, приємно дивує компактністю і дозволяє рухатися в усіх напрямах без допомоги сторонніх. Люди, для яких інвалідний візок — єдиний спосіб вийти на вулицю, вже оцінили переваги раціоналізаторської думки харківського винахідника.

Хлібозавод «Салтівський» пережив потужну «атаку» правоохоронців. Співробітники УБЕЗу та податкової служби нагрянули сюди в супроводі спецпідрозділу «Беркут», затребувавши для перевірки господарчу документацію заводу. Правоохоронці діяли настільки стрімко, напористо і грізно, що на деякий час зупинилося виробництво, а одній із бухгалтерів довелося викликати «швидку». Жінку з гіпертонічним кризом доправили до лікарні. Якийсь час на територію підприємства нікого не впускали і не випускали, включаючи автівки з готовою продукцією. Правда, з огляду на соціальну значимість хліба, згодом роботу заводу таки поновили.

День новомучеників Слобідського краю цього року відзначався з особливим креативом. Троє священиків піднялися у небо на борту літака і за 40 хвилин польоту окропили святою водою увесь Харків. У цей час учасники хресної ходи вознесли молитву до Бога біля злiтної смуги приватної фірми «Лілієнталь» у Черкаській Лозовій, що безкоштовно надала для богоугодної справи одну зі своїх крилатих машин.

Море бузку і французьких зірок, десант російських знаменито­стей з українським корінням, наші Бенюк та Ступка–молодший у тіні приїжджих корифеїв і ще менш помічений глядачами конкурс документалістів. Словом, Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів «Харківський бузок», названий на честь матері Мілен Демонжо, колишньої харків’янки Клавдії Трубнікової, втретє вшанував своїх переможців і обіцяв повернутися знову вже наступного року.