У вересні вихованці Первомайської школи мистецтв будуть займатися музикою вже в іншому приміщенні. Добротний будинок, що зводився у радянські часи як монументальна споруда для місцевого райкому Компартії, займуть знову чиновники. Наразі йдеться про мерію і депутатський корпус. Споруда, де управлінці працюють зараз, теж не дістанеться дітям, бо її планують віддати під офіси і магазини.

Жінки, що відбувають покарання у Качанівській колонії, невдовзі зможуть отримувати передачі від рідних за допомогою інтернет–магазину. Технічно виправний заклад уже може надавати такі послуги, але наразі не готова правова база, що дозволяє провести такий експеримент. Проте автори ідеї переконані: з часом цю проблему буде вирішено, і жінки зможуть користуватися послугами найсучаснішої крамниці.

Головний диригент і керівник філармонії Юрій Янко днями потрапив до лікарні з черепно–мозковою травмою і побитим обличчям та ребрами. Причину потерпілий пояснює доволі скупо: пізно ввечері він підійшов до своєї квартири, дістав ключі, але відімкнути двері не встиг — від сильного удару знепритомнiв. Коли отямився, побачив, що лежить у калюжі крові. Зібравши останні сили, зумів дотягнутися до дзвінка. Дружина, яка вийшла, викликала міліцію та «швидку». А далі — лікарняне ліжко, накладені на обличчя шви і, звісно ж, роздуми на тему, кому це було потрібно.

Механічний привід Адалета Ісмаїлова дає змогу по–новому керувати звичайнісіньким інвалідним візком. Ця нехитра на перший погляд конструкція вирішує одразу три проблеми таких засобів пересування: підвищує їхню безпеку, приємно дивує компактністю і дозволяє рухатися в усіх напрямах без допомоги сторонніх. Люди, для яких інвалідний візок — єдиний спосіб вийти на вулицю, вже оцінили переваги раціоналізаторської думки харківського винахідника.

Хлібозавод «Салтівський» пережив потужну «атаку» правоохоронців. Співробітники УБЕЗу та податкової служби нагрянули сюди в супроводі спецпідрозділу «Беркут», затребувавши для перевірки господарчу документацію заводу. Правоохоронці діяли настільки стрімко, напористо і грізно, що на деякий час зупинилося виробництво, а одній із бухгалтерів довелося викликати «швидку». Жінку з гіпертонічним кризом доправили до лікарні. Якийсь час на територію підприємства нікого не впускали і не випускали, включаючи автівки з готовою продукцією. Правда, з огляду на соціальну значимість хліба, згодом роботу заводу таки поновили.

День новомучеників Слобідського краю цього року відзначався з особливим креативом. Троє священиків піднялися у небо на борту літака і за 40 хвилин польоту окропили святою водою увесь Харків. У цей час учасники хресної ходи вознесли молитву до Бога біля злiтної смуги приватної фірми «Лілієнталь» у Черкаській Лозовій, що безкоштовно надала для богоугодної справи одну зі своїх крилатих машин.

Море бузку і французьких зірок, десант російських знаменито­стей з українським корінням, наші Бенюк та Ступка–молодший у тіні приїжджих корифеїв і ще менш помічений глядачами конкурс документалістів. Словом, Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів «Харківський бузок», названий на честь матері Мілен Демонжо, колишньої харків’янки Клавдії Трубнікової, втретє вшанував своїх переможців і обіцяв повернутися знову вже наступного року.

Учора і позавчора робітники Харківського авіаційного заводу, під керівництвом своєї профспілки, демонстрували повну готовність влаштувати гучну акцію протесту. Але народний гнів так і не вилився за межі заводської прохідної. Люди збиралися біля адміністративного корпусу підприємства і вимагали зустрічі з керівництвом. Аби вгамувати наростаючі пристрасті, до Харкова з Києва в екстреному порядку прибув генеральний директор заводу Анатолій М’ялиця. Лише зустріч iз ним відстрочила радикальніші кроки обурених авіабудівників, які останній раз отримували заробітну плату ще в жовтні минулого року. Кожному з них підприємство заборгувало по 8—9 тисяч гривень. Загальний борг iз зарплати на ХАЗі, за даними профспілки, зріс до 60 мільйонів гривень.

Веніамін Смєхов найбільше за все не любить переповідати історію про те, як він був Атосом, і коли йому приписують зовнішню схожість із відомим американським актором Майклом Дугласом. Свою дратівливість з цього приводу актор маскує в’їдливим, хоча і не злим сарказмом, після чого терпляче доводить своє вміння бути не настільки трагічно–похмурим, як граф де ля Фер, і не менш самобутнім, як голлівудський колега. Принаймні так було у Харкові, куди Веніамін Борисович нещодавно приїздив презентувати свою тритомну літературну працю, що містить і спогади митця про життя, і його сміливу спробу приміряти на себе роль серйозного драматурга.

Про те, що на ІІІ Міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів «Харківський бузок» (22–25 травня) знову приїдуть відомі французькі актори Мілен Демонжо і П’єр Рішар, стало відомо ще взимку. Ім’я ж третьої зірки як велику інтригу зберігали до останнього дня. Як повідомила начальник управління у справах преси облдержадміністрації, співголова фестивалю Вікторія Маренич, після недовгих переговорів взяти участь у кінофестивалі погодився сам Жан–Поль Бельмондо. Він гостюватиме у Харкові 23 травня, куди прибуде одразу після фестивалю у Канні. На людях актор з’явиться двічі. Вранці залишить відбиток своєї руки на Алеї зірок у саду Шевченка (традиційний пункт програми «Харківського бузку»), а ввечері проведе творчий вечір на найпрестижнішій сцені міста — у Національному театрі опери та балету ім. Лисенка.