Звучить бароково або ж кучеряво як усе, що може бути написане на асоціативному відчутті, пов'язане зі Львовом. А Тарас Возняк — якраз випадок символічний. У своїй раціональності. Та ірраціональному висліді. Це якраз той випадок, коли людина стала творцем власної долі як певного мисленнєвого продукту. «Совок» усіх нас форматував під сірий, невиразний побут такими ж сірими й невиразними істотами без майбутнього. Тому й колаборація чи, радше, співіснування з режимом було такою панщиною, яка, слава Богу, в свої останні роки не вимагала вже людських душ — режим влаштовував простий мовчазний труд. Правда, без зайвої ревізії совєтської ідентичності. Саме тоді і виникали постаті на зразок Возняка. Ті, хто мовчки випроектовував нову українську (несовєтську) ідентичність. І через тексти. І через комунікацію, тобто середовище. В цьому було багато інтуїтивізму. Ми так мало знали немарксистської філософії, а серед заборонених книг була навіть Біблія як основний ключ для розуміння всієї сучасної культури, що тільки через середовище й колективну інтуїцію ми десь навпомацки вишуковували шлях.

Окрім традиційних для 9 травня урочистих заходів — з проходженням центральними вулицями міста військових та ветеранів — у Рівному до свята Перемоги приурочили ще й відкриття пам'ятного знаку Волинським чехам. Присутніми на відкритті побажало бути чимало чехів, для яких українська земля свого часу була рідною, тож до Рівного завітала солiдна делегація з Чеської Республіки в кількості майже 250 осіб на чолі з головою чеського Сенату Пршемислом Соботкою. З цієї нагоди до Рівного з Києва поспішив його український колега Олександр Мороз.

Більшість українців добре знає, аби недорого вдягтися-взутися, слід їхати в Хмельницький. Базарна тема майже постійно присутня і в лексиконі хмельничан. Адже на добре відомих, навіть за межами України, місцевих речових ринках, зайнятий практично кожен десятий житель міста. Проте останнім часом «базарні» розмови, що нерідко переростають у гострі суперечки, набули нового забарвлення. Каталізатором збудження громадської думки стала потужна реклама про близьке відкриття торговельно-сервісного центру «Поділля», який не матиме аналогів на всьому пострадянському просторі.

Любителі кіно чекають не дочекаються, коли на екрани вийде третя частина «Піратів Карибського моря» — «На краю світу». Вже 24 травня можна буде побачити, як капітан Барбосса допоміг урятувати Джека Спарроу, а Елізабет Свонн натомість украли китайські розбійники. Акторська зірка 22-річної Кейри Найтлі знову світитиме так само яскраво, як і Джонні Депп, Джефрі Раш та Орландо Блум.

Нарешті Періс Хілтон отримала те, на що заслуговує: скандальну мільйонерку засадили за грати. Тобто ще засадять, бо наразі Періс лишається на волі, а у в'язницю потрапить тільки 5 червня. І цього разу, схоже, їй не відкрутитися: лос-анджелеський муніципальний суд засудив знамениту «білявку в шоколаді» до ув'язнення строком на 45 діб.

Давненько ми не чули скарг Олега Блохіна, але чекати лишилося недовго. Основні постачальники кадрів для збірної України напередодні відповідальної гри з французами 2 червня двічі зійдуться у принципових боях упродовж п’яти днів. Матч чемпіонату між «Динамо» й «Шахтарем» відбудеться 23 травня і, може, й не матиме вже турнірного значення, а 27-го принципові суперники знову вийдуть на поле, щоб визначити володаря Кубка України. В якому стані динамівці та гірники потраплять у збірну після двох поспіль«заруб», можна тільки здогадуватися. З одного боку, найкращі вітчизняні гравці вийдуть на французів у чудовому ігровому тонусі, а з іншого – ніхто не гарантуватиме, що гранди у своїх «розборках» зможуть уникнути травм.

Троє гір­ни­ків за­ги­ну­ли, стан їхнiх уці­лі­лих ко­лег — від критич­но­го до важ­ко­го. Фа­хів­ці, які в сей­с­мо­ло­гіч­них ла­бо­ра­то­рі­ях за до­по­мо­гою спе­ці­аль­ної апа­ра­ту­ри вив­ча­ють у під­зе­мел­лі «по­ве­дін­ку» ву­гіль­них плас­тів, схиль­ні вва­жа­ти, що ли­ха від них мож­на че­ка­ти най­час­ті­ше во­се­ни або вес­ною. На жаль, ці вис­нов­ки зно­ву під­т­вер­д­же­ні чер­го­вою під­зем­ною тра­ге­ді­єю на май­же кі­ло­мет­ро­вій гли­би­ні шах­ти «Крас­но­ли­ман­сь­ка», де на сві­тан­ку 9 трав­ня став­ся ви­кид ме­та­ну.

9 трав­ня на од­но­му з те­ле­ка­на­лів до­ве­ло­ся по­чу­ти вра­жа­ю­чу циф­ру: за ос­тан­ній рік кіль­кість ве­те­ра­нів Ве­ли­кої Віт­чиз­ня­ної змен­ши­ла­ся на триста ти­сяч осіб. Ми­не ще 5—10 ро­ків, і про ми­ну­лу вій­ну ми та на­ші ді­ти зна­ти­ме­мо ли­ше з кни­жок і філь­мів. Тож тре­ба пос­пі­ша­ти від­да­ти ша­ну ос­тан­нім свід­кам ті­єї без­жаль­ної вій­ни, тим, хто наб­ли­жав це світ­ле свя­то Пе­ре­мо­ги.