Пе­ре­мо­га для всіх

      9 трав­ня на од­но­му з те­ле­ка­на­лів до­ве­ло­ся по­чу­ти вра­жа­ю­чу циф­ру: за ос­тан­ній рік кіль­кість ве­те­ра­нів Ве­ли­кої Віт­чиз­ня­ної змен­ши­ла­ся на триста ти­сяч осіб. Ми­не ще 5—10 ро­ків, і про ми­ну­лу вій­ну ми та на­ші ді­ти зна­ти­ме­мо ли­ше з кни­жок і філь­мів. Тож тре­ба пос­пі­ша­ти від­да­ти ша­ну ос­тан­нім свід­кам ті­єї без­жаль­ної вій­ни, тим, хто наб­ли­жав це світ­ле свя­то Пе­ре­мо­ги.

      Ко­ли на пло­щі бі­ля Му­зею Ве­ли­кої Віт­чиз­ня­ної вій­ни вис­ту­пав пе­ред ве­те­ра­на­ми Пре­зи­дент Ук­ра­ї­ни Вік­тор Ющен­ко, за вік­на­ми мо­єї квар­ти­ри на сто­лич­но­му Сир­ці не­са­мо­ви­то пе­рі­щив дощ. Уже під кі­нець про­мо­ви гро­за доб­ра­ла­ся й до пе­чер­сь­ких па­гор­бів Дніп­ра, де в цей час від­бу­ва­ли­ся уро­чис­тос­ті з на­го­ди Дня пе­ре­мо­ги. Але ве­те­ра­ни муж­ньо дос­лу­ха­ли про­мо­ву Пре­зи­ден­та під па­ра­соль­ка­ми, а по­тім їх зап­ро­си­ли до на­ме­тів на сол­дат­сь­ку ка­шу, бу­тер­б­ро­ди і бо­йо­ві сто гра­мів.

      Ра­ху­нок Ук­ра­ї­ни в ми­ну­лій вій­ні страш­ний — сім міль­йо­нів ук­ра­їн­ців по­ляг­ло на фрон­тах, у пар­ти­зан­сь­ких за­го­нах, під­піл­лі, 2,4 міль­йо­на бу­ли ви­ве­зе­ні в Ні­меч­чи­ну. «Від­да­є­мо ша­ну кож­но­му ук­ра­їн­сь­ко­му ге­ро­є­ві, що в час во­єн­но­го ли­хо­літ­тя бо­ров­ся за виз­во­лен­ня рід­ної зем­лі від то­та­лі­тар­них за­гар­б­ни­ків. Пам'ять про кож­но­го во­ї­на, кож­ну жер­т­ву і кож­но­го ря­тів­ни­ка Ук­ра­ї­ни є і бу­де для на­шо­го на­ро­ду віч­ною і не­роз­діль­ною», — заз­на­чив гла­ва дер­жа­ви під час сво­го вис­ту­пу. А ще Пре­зи­дент укот­ре зак­ли­кав ве­те­ра­нів зро­би­ти крок на­зус­т­річ один од­но­му зад­ля єд­нос­ті Ук­ра­ї­ни та прий­деш­ніх по­ко­лінь. «Ця єд­ність іс­ну­ва­ла всу­пе­реч злу, всу­пе­реч на­силь­с­т­ву, всу­пе­реч фрон­там і во­єн­ним лі­ні­ям. Цю єд­ність тво­ри­ли міль­йо­ни ук­ра­їн­сь­ких імен і ти­ся­чі бо­йо­вих звер­шень — від Олек­сан­д­ра Дов­жен­ка до Оле­ся Гон­ча­ра, від Ми­ко­ли Ва­ту­ті­на до Ни­ки­фо­ра Шо­лу­ден­ка, від Олек­сан­д­ра Са­бу­ро­ва до Іва­на Ко­же­ду­ба, від Ро­ма­на Шу­хе­ви­ча до Оле­ни Те­лі­ги», — на­го­ло­сив Ющен­ко. Ко­ли проз­ву­ча­ло пріз­ви­ще Шу­хе­ви­ча, ве­те­ран­сь­кий на­товп нев­до­во­ле­но за­гув. Ди­во­виж­но, але мер­з­ну­ти в око­пах, ба­чи­ти смерть то­ва­ри­шів і тер­пі­ти роз­лу­ку з близь­ки­ми то­ді бу­ло прос­ті­ше для цих лю­дей, ніж ни­ні прос­то по­да­ти ру­ки один од­но­му...