Шановна редакціє, я багаторічний передплатник вашої газети. Прочитавши в «Україні молодій» від 3 квітня 2018 р. статтю А. Нечитайла «Уроки «Собору», хочу відреагувати на неї.

На п’ятому році війни Президент і Верховна Рада законодавчо визнали Росію агресором, що воює з Україною на всіх фронтах людського життя. Якби це відбулося ще в 2014 р., події в Україні і світі були б зовсім іншими.

Відповідь на запитання із пісні про Миколу Щорса дуже актуальна, оскільки в ній є відповідь і на перше запитання.

Прикрившися псевдонімом «АТО»,
реве війна. Гатять із «градів» гади
по нас.

В столиці України ховати скоро буде ніде. Майже всі наявні 29 цвинтарів вже закрито. Ті ж, які працюють у напівзачиненому режимі, або дозволяють підпоховання в існуючі могили – до родичів, або тримають резерв для видатних діячів, «пільговиків» та бійців АТО.

Шановний пане Прем’єр-міністре! Розумію, що, можливо, звертаюся до вас не за адресою, адже державне стратегічного значення підприємство Укртелеком було продано ще в 2011 році.

Дорогі «молодоукраїнці», щиро дякую Вам за невпинний рух вперед! Із побажаннями миру і світлого Воскресіння Україні говорю Вам, мої невтомні і мобільні: з Великоднем Вас і Ваші родини!

Шановний Володимире Борисовичу! Пише Вам пенсіонер із Тернополя. Я знаю, що Кабінет Міністрів наводить порядок в Укртелекомі. Ціна на послуги цього оператора за останні роки зросли майже втричі.

Проклять нема — вони в сльозах не тонуть.
Прокляття не лягають у труну —
нехай хоч сто синів схоронять,
летять у небеса молитва й сум.

Проблема існує, вона гостра, і розмови про те, що "політики не мають втручатися в справи церковні" - не більше, ніж політичний інфантилізм або погано приховані спроби залишити все, як є в інтересах Москви.