Упродовж багатьох десятиліть доводилося замовчувати деякі сторінки життєпису уродженця Слободи (нині — мікрорайон Млинова) Андрія Дейнеки. Причина того інформаційного табу — участь у повстанському русі в 40-х роках минулого століття.

Ми в трудах прожили б
Наче риба в воді.

Шановна редакціє, я віддана ваша читачка вже багато років. Люблю читати і про політику, і про культуру, і, звісно, листи читачів, адже цікаво, що турбує людей. І ось що помітила: ваші респонденти — в основному чоловіки.

Живемо в країні міфів, ілюзій та брехні. Вже перестали й помічати. Наче оновилася політична система, державно-територіальний устрій. Епоха інша. Тільки зловісний анахронізм не відступає.

Під гучні овації
Шаленів народ —
Йшла демобілізація
У «Народний фронт».

Шановна редакціє. Мене, пенсіонера, який живе у селі, спонукало звернутися до вас із листом те, що для нас, тих громадян, які живуть в Україні, а не виїхали в різні країни через обставини, що склалися в державі від господарювання олігархів, кнопкодавів, створюють нестерпні умови навіть не життя, а

Що ж ми таке виродили-витворили? Це я про нашу рідну державу, квазідержаву (квазі — періодична функція в математиці).

Скажи-но, душе чорна, як,
яким це незбагненним чином

Бульвар Шевченка...
Тиснява автівок, —
І «майбахи», і «лінкольни»,
й «Jeep»

Про двох перфекціоністів на Маздах, які могли би потоваришувати.