Уважно прочитавши статтю «Виклик» без відклику» («Україна молода», 2-3 березня ц.р.), звертаюсь до Вас, пане Президенте.
У сучасних умовах підступної військової агресії, економічного шантажу та шаленої інформаційно-пропагандистської кампанії імперської Московії українське суспільство має консолідуватися для гідної відсічі ворогу задля збереження територіальної цілісності й державної незалежності України.
Жужмом справ, нововведень пожежних
день відійшов, а точніш — відгримів...
Неймовірна подія, яка сколихнула увесь україномовний світ, — за дорученням міської ради міста Вінниці знесли з площі Героїв Небесної сотні пам’ятник Тарасові Шевченку!
Преса повідомляє, що Україна серед позичальників світу посідає друге місце після Греції. Це небезпечна ситуація.
Ми стали разом непокірно,
Плекавши теплі почуття,
За тебе, рідна Україно,
Дорожча нам ти за життя!
Не знаю, як вважаєте ви, шановні читачі «України молодої», але скажу відверто — опозицію я поважаю.
Сидів, сидів. Мов чайник на конфорці. (Поганющий газ — довго воду гріє, бульбашки, спочатку повільно, потім густіше, випливали на поверхню: «Сав-чен-ко! Сав-чен-ко! Сав-чен-ко!» — випливали сичливо-шипляче і лопалися без сліду). Нарешті весь інфопростір завирував.
Із торбами на кожному пероні —
Заручники гіркої євровізи.
