Ну ось вони нарешті й закінчилися — позачергові парламентські вибори 2007 року. Принаймні в тому їх етапі, який передує складанню присяги новообраними депутатами, було поставлено крапку: в суботу офіційні видання «Голос України» та «Урядовий кур’єр» опублікували результати підрахунку голосів виборців та списки тих кандидатів у нардепи, які пройшли до парламенту. Нагадаємо, ці дані Центральна виборча комісія оприлюднила ще 15 жовтня. Однак Вищий адміністративний суд, який розглядав позов п’яти політичних сил, незгодних із підсумками виборів, забороняв офіційним газетам публікувати результати, доки справу не завершено.

Черкаська обласна організація блоку «Наша Україна — Народна самооборона» ініціює створення єдиної партії на основі «НУНС». Ініціатива про об’єднання правоцентристських політичних сил в єдину партію, внесена головою обласного осередку Олександром Черевком після консультацій з однопартійцями та виконкомом партії. На переконання обласного голови, найближчим часом необхідно завершити договірний процес.

Наприкінці минулого тижня Апеляційний суд Києва скасував рішення Шевченківського районного суду про поновлення Сюзанни Станік на посаді судді Конституційного Суду. Як відомо, поневіряння пані Станік почалися в травні цього року, коли Президент Вік­тор Ющенко звільнив її, а також суддів КС Валерія Пшеничного та Володимира Іващенка — за порушення ними присяги. Та якщо двоє останніх суддів змирились із таким безславним завершенням кар’єри, то Сюзанна Романівна вирішила боротися за крісло, причому вельми успішно: Шевченківський районний суд Києва задовольнив її позов, зобов’язавши Президента поновити Станік на посаді.

У Чернігові досі міцна коаліція «помаранчевих» і «біло–червоних», схоже, дає чималу тріщину. Причиною розбрату став розподіл коштів для соціально значимих об’єктів області. Щорічно за рахунок обласного бюджету і державної субвенції тут виділяється кілька мільйонів гривень на газифікацію населених пунктів, ремонт, добудову довгобудів, придбання обладнання тощо. Тобто це гроші на латання дірок у соціальній ковдрі регіону. З політичної точки зору, це дуже привабливе підґрунтя для піару своєї політичної сили, особливо під час виборів та одразу після них. Саме навколо цих грошей і розгорілася суперечка на XIII сесії Чернігівської обласної ради.

Чергова сесія Тернопільської міської ради, що відбулася минулого тижня, поклала кінець донедавна начебто монолітній єдності найчисельнішої тут фракції Блоку Тимошенко. Семеро депутатів — Тарашевський, Андрейчин, Побер, Білик, Корнійчук, Дмитрук та Лазар — виключені з фракції, до того ж партійне керівництво погрожує взагалі позбавити їх мандатів.

Попри те, що Блок Юлії Тимошенко на позачергових парламентських виборах вийшов на Вінниччині на перше місце з помітним відривом, вплив цієї політичної сили у керівництві регіоном знижується, і це чітко зафіксувала чергова сесія обласної ради.

Минулої суботи, коли на одеських вулицях настали сутінки, на одній із центральних площ спалахнули прожектори — почалося дійство, яке місцева влада назвала відкриттям пам’ятника засновникам Одеси, а представники організацій більш як 600–тисячної зрусифікованої більшості міста — цинічним «антиукраїнським шабашем, глумлінням над державністю та історичною пам’яттю українців».

Минулої суботи до Биківнянського лісу заїхало багато авто з затемненими шибками. Був військовий оркестр, хлопці з Президентського полку і кілька десятків цивільних, переважно польськомовних, з букетами білих і червоних квітів. Та ще кільканадцять фотокорів, кілька хлопців з телекамерами. В ямі за великим хрестом — повно домовин. У них, за словами організаторів, поскладали останки близько двох тисяч людей, розстріляних тут у 1937—1941 роках енкаведистами, щоб перепоховати їх із почестями. На домовинах розпростерли державні прапори Польщі й України... Траурний мітинг, на якому виступили секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Віталій Казакевич і генеральний секретар Ради охорони місць пам’яті боротьби та мучеництва Польщі Анджей Пшевозьнік. Молитва католицьких священиків, гімни України, потім Польщі, військовий салют... Усе ж було дивно: такий важливий міждержавний захід, а чомусь не видно представників української влади, працівників Українського інституту національної пам’яті, директора Національного заповідника «Биківнянські могили». З високих осіб — лише Посол Республіки Польща в Україні. І ніяких офіційних заяв, прес–конференцій, публічних обговорень і виставок.

Церемонія закриття кінофестивалю «Молодість», хоч і відбувалася традиційно в Палаці «Україна», нагадувала, швидше, душевну зустріч вірних друзів, а не помпезну імпрезу, що регулярно проходить у цьому залі. На сцену винесли столи та лави. У преамбульній частині вечора між ними прогулювалися а–ля городяни зразка початку минулого століття. Хто — під ручку, хто — на велосипеді, а одного товариша вивезли на інвалідному візку. Піаніст грав легкий осінній мотивчик, публіка підтанцьовувала... «А тут ще ж мало бути осіннє листя, — домальовував картинку для глядачів художній керівник «Молодості» Андрій Халпахчі. — Та пожежні не дозволили». Але й без листя ідея церемонії — шкода, що фестиваль завершився, але буде наступна осінь, буде й новий фестиваль — прочитувалася дуже добре.