За шістнадцять років свого існування театральна премія «Київська пектораль» встигла обрости різними традиціями. Останнім часом одна з найпоказовіших — претензій до списку переможців менше, ніж до церемонії їх нагородження. Хоча в четвер режисер дійства Ігор Талалаєвський старанно намагався відійти від стереотипів, «прописавши» на сцені героїв «Принцеси Турандот», які оголошували номінації та розповідали театральні байки, жарти й анекдоти, бути дотепними їм, чесно кажучи, вдавалося не завжди. Але найбільше незадоволення публіки викликали деякі персони, яких було запрошено оголошувати переможців...

«А ще вчора всі телеканали розповіли про те, що від Антарктиди відколовся айсберг розміром із Київ. Так уже кажуть, що це теж я там кайлом попрацювала», — хихикнула Юлія Тимошенко у відповідь на запитання редактора «Газети по–київськи», чому подорожчав газетний папір. І розповіла анекдот: «Зустрілися хом’ячок і криса» (я навмисне кажу російською мовою, щоб було ясно, про кого це — я ж «Криса» за китайським гороскопом). Криса питає в хом’ячка: «Скажи, от ми з тобою такі схожі — і мордочка в нас однакова, і шкурка, і лапки. Чому ж тоді тебе люди люблять, беруть у дім, а мене — травлять і ненавидять?» А хом’ячок їй відповідає: «Просто в тебе інформаційна служба погано працює».

Прем’єр–міністр мала на увазі, що уряд не займається власним піаром, а працює, тому й змушений терпіти наклепи опонентів. Словом, глядачам програми «Я так думаю» на каналі «1+1», в ефірі якого позавчора пізно ввечері відбувалася зустріч журналістів із Тимошенко, було не тільки цікаво, а й весело.

Усю минулу середу незалежні журналісти Білорусі перебували у шоковому стані. «Що це було?» — запитували ми один одного. Чому раптом по всій країні КДБ почало «пресувати» співробітників іноземних ЗМІ? Акумулятори мобільних телефонів, ще повністю заряджені зранку, ближче до першої години дня просто не витримули і переставали працювати. І ось увечері ми таки дочекалися офіційної реакції влади. «Ідеться про деяких приватних осіб, що тривалий час за іноземні гроші незаконно займалися журналістською діяльністю на території Білорусі», — заявила начальник відділу прес–служби білоруського міністерства закордонних справ Марія Ваньшина.

Модному нині терміну «екологія» ще немає й півтора століття — вперше його використав німецький біолог Ернст Геккель 1866 року. Проте це аж ніяк не означає, що донедавна збереженням довкілля ніхто не переймався. На «доекологічному» етапі розвитку людства чи не головною природоохоронною інституцією була церква. Не втратили такої функції релігійні організації і в сучасному світі. Релігія та екологія активно «співпрацюють» і нині. Зокрема, днями Католицька церква офіційно долучила забруднення навколишнього середовища до переліку «смертних гріхів». А з чого все починалося?

Сьогодні о 18.00 із Софійського майдану почнеться хода під гаслом «Від кіна українського — до українського кіна», зорганізована ВО «Свобода» та митцями — кінорежисером Юрієм Іллєнком та актором Богданом Бенюком (не дивно, бо вони теж партійці «Свободи»), Андрієм Середою і гуртом «Кому вниз».

...Телефонуючи до Петра Калістратовича вперше, я зовсім розгубилася, почувши у слухавці милозвучну російську мову. Говорила жінка. Як виявилося згодом, це була дружина Вілінця. У лідера ківерцівських рухівців — і дружина–росіянка?! Даруйте, але це якось геть не в’язалося. Пан Петро, сміючись, розповів, що привіз свою Валюшку з Уралу, але так і не навчив справжньої української, хоча читає вона прекрасно.
Як живеться під одним дахом стільки років переконаному українському патріотові і «кацапці»? Чи не заважає «національне питання» цій родині кохати одне одного так, як кохали в молодості? З цим, власне, й напросилася до них у гості, у скромну трикімнатну квартиру в центрі Ківерців, де зараз Вілінці мешкають. Але розмова наша вийшла не лише про любов...

Образ водія «маршрутки» (з цигаркою та лайкою в зубах, слухача «Шансону», відвертого хама, а подекуди — й п’яниці) стає таким же хрестоматійним, як і образ радянської продавщиці. Звісно, всі люди — різні, та переважають чомусь завжди ті, хто бере участь у формуванні певного стереотипу. Не раз була свідком того, як у розпалі «їздових дискусій» розлючені пасажири кидали погрозу поскаржитися керівництву перевізників. Водії ніколи не переймалися перспективою заробити догану абощо. Як, мабуть, і перспективою втратити роботу взагалі: якщо не на цьому, так на іншому маршруті обов’язково знайдуться рекрутери, які наймуть зайву пару рук крутити кермо. Та якось лайка припинилась після пророцтва: от ліквідують вас, «маршруточників», взагалі, будете тоді знати... Вочевидь, «взагалі» — слово в даній ситуації магічне. Все–таки відмова від такого бізнесу створить проблему — як для приватників, так і для армії вже найнятих на роботу водіїв. Та головне тут те, чи створить це проблему для киян?

Останніми роками футбольний клуб «Кривбас» поріднився зі словосполученням «брак фінансування». Із 2004 року фактично кожне коло чемпіонату для команди починається, м’яко кажучи, з «фінансових труднощів». Не стала винятком і нинішня весна.

Уся література народилася з філософії. Перші художні твори в історії люд­ства — суть адаптовані для ширшого читача філософські трактати. А самі ті трактати — ніби риштування культури; заховані в тих книжках ідеї креслили цивілізаційний шлях. Так лишається і донині: без філософської літератури неможливий поступ суспільств.

Сезонними розпродажами у фірмових магазинах сьогодні мало кого здивуєш. Для більшості це взагалі найкращий та довгоочікуваний час для оновлення свого гардеробу. А от якщо розпродаж не сезонний, а постійно діючий і брендову річ утричі дешевше можна придбати у будь–який час? Це — вже інша справа. В Україні дедалі більшу популярність набувають магазини так званого стокового одягу.