Образ водія «маршрутки» (з цигаркою та лайкою в зубах, слухача «Шансону», відвертого хама, а подекуди — й п’яниці) стає таким же хрестоматійним, як і образ радянської продавщиці. Звісно, всі люди — різні, та переважають чомусь завжди ті, хто бере участь у формуванні певного стереотипу. Не раз була свідком того, як у розпалі «їздових дискусій» розлючені пасажири кидали погрозу поскаржитися керівництву перевізників. Водії ніколи не переймалися перспективою заробити догану абощо. Як, мабуть, і перспективою втратити роботу взагалі: якщо не на цьому, так на іншому маршруті обов’язково знайдуться рекрутери, які наймуть зайву пару рук крутити кермо. Та якось лайка припинилась після пророцтва: от ліквідують вас, «маршруточників», взагалі, будете тоді знати... Вочевидь, «взагалі» — слово в даній ситуації магічне. Все–таки відмова від такого бізнесу створить проблему — як для приватників, так і для армії вже найнятих на роботу водіїв. Та головне тут те, чи створить це проблему для киян?
«Їхала шляхом червона фіра...»
Не можна не погодитися із тим, що колись «маршрутки» дуже виручили місто. Як пейджери виручили бажаючих підтримувати оперативний зв’язок до тотального панування мобільних телефонів. На початку дев’яностих з ліліпутськими (за теперішніми мірками) тролейбусами (навіть коли їх єднали по два — це не рятувало ситуацію), застарілими моделями автобусів та трамваїв на зупинках утворювалася надзвичайна тиснява. Майже така сама, як і зараз, з тією лише різницею, що нині до тисняви додані ще й затори. Тож коли на вулиці виїхали перші «маршрутки» (спочатку це були жахливо подерті, старі й маломісткі «ЛАЗи», потім їм на зміну прийшли розраховані на 12 осіб «газелі» і вже в останні роки — більш прийнятні мікроавтобуси), це було і зручно, і доречно. І навіть весело–пізнавально: адже «маршрутки» не тільки дублювали шляхи комунального транспорту, а й їздили там, куди ніколи не «ступало» колесо автобуса і куди не забрідала колія трамвая.
Проте нині цю сторінку час перегорнути, запевняли «УМ» у «Київпастрансі». Жодна транспортна криза без «маршруток» Києву не загрожує — парк комунальних машин дозволяє впоратися з пасажиропотоком мегаполіса. І навіть більше: під час проведеного 13 березня страйку водіїв «маршруток» місто трохи розім’яло застояні автошляхи — через відсутність маршрутних таксі міський транспорт мінімально відхилявся від графіка руху, говорить гендиректор «Київпастрансу» Микола Ламбуцький. І додає: час таки переходити до великогабаритних комунальних машин — зручних і сучасних.
Звісно, «Київпастранс» у даному разі — сторона зацікавлена. Хоча керівникові підприємства смішною видається сама лише думка про конкуренцію з «маршрутками». Проти «маршруток», можна вважати, висловилось і ДАІ — за два дні, коли «жовті» простоювали на Хрещатику, окільцювавши мерію, відчутно зменшилась кількість заторів, говорять правоохоронці. Окрім того, там нагадують і про нещодавно проведену акцію з перевірки стану рухомого складу «маршруток»: результати її — більш ніж плачевні...
Ніколи не кажи «ніколи»
Отже, від «маршруток» слід відмовитись? Не все так однозначно у даному питанні. Авторка цих рядків живе на Виноградарі і з власного досвіду може засвідчити, що завдяки маршрутним таксі у мешканців цього масиву є можливість без пересадок дістатися на Поділ, Оболонь, Троєщину, Лук’янівку, Куренівку, Шулявку, Святошин, на Севастопольську та Львівську площу, залізничний вокзал, у район цирку та площі Перемоги і навіть — скориставшись найдовшим у Києві 495–м маршрутом — доїхати до метро «Республіканський стадіон». Замінити ці шляхи–дороги їздою одним–двома тролейбусами/автобусами та метро вийде довше за часом, а у грошовому еквіваленті — фактично так само.
Окрім того, у спричиненні заторів винні не лише «маршрутки», а й величезна кількість приватних автівок та невміння міської влади як слід взятися за транспортно–будівельну революцію. Що ж до порушень правил дорожнього руху, то буває, що й трамваї у Києві сходять з рейок, якщо перевищують дозволену їм швидкість у 12–18 км/год. Звичайно, що приватні перевізники відчутно «зіпсували собі карму», тобто власну привабливість в очах киян, затіявши страйк із вимогами підвищити тарифи на проїзд, а потім — коли страйк не допоміг — збільшивши–таки вартість проїзду.
Але нова цінова політика була не єдиною вимогою страйкарів. В Головному управлінні транспорту при КМДА «Україні молодій» нагадали про ще більш обурливий для міської адміністрації факт — вимогу заборонити використовувати транспорт, придбаний на бюджетні кошти, як маршрутні таксі. КМДА вирішила, що не дозволить приватним підприємцям стати монополістами на цьому ринку послуг. Водночас друга сторона готова звинуватити у монополізмі міську владу — з її дешевшими «маршрутками» («УМ» вже писала днями, що проїзд у комунальних «маршрутках» дорожчати не буде) та «великогабаритними» автобусами.
В інтерв’ю каналу 1+1 голова Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників Віталій Рева закинув міській владі зрив уже погоджених домовленостей. Зокрема, недотримання обіцянки компенсувати приватним підприємцям витрати від їхнього бізнесу без зростання тарифів на проїзд. У відповідь керівник головного управління транспорту при КМДА Іван Шпильовий дав зрозуміти перевізникам, що ціни, які вони виставляють, — винятково їхній головний біль, і що ніяких дотацій не буде. «Тарифи на проїзд ми не встановлюємо, бо не маємо на те законних повноважень», — зазначив Шпильовий. Натомість перевізники сприйняли таке «умивання рук» як підштовхування їх до ще більш радикальних дій. І вже запланували на найближчий час більш масштабний страйк.
Що пропонує влада?
Міська влада має декілька ідей для розв’язання кризи наземних перевезень у Києві. Звичайно, на мрії Черновецького пустити по Дніпру пором ми зупинятися не будемо. Як і на його ж намірах прорити під рікою тунель а–ля другий Ла Манш. Якщо говорити серйозно, то, по–перше, як і раніше у планах — розширення кількості одиниць рухомого складу муніципального транспорту. Цього року «Київпастранс» збирається придбати 500 нових тролейбусів та автобусів, а до 2011 — здійснити купівлю сотні швидкісних трамваїв марки Siemens.
По–друге, як маршрутні таксі у рейси будуть виходити не мікроавтобуси, а автобуси малої місткості — вони поповнять парк комунальних «маршруток» і втримають нинішні ціни на перевезення. Так принаймні обіцяє перший заступник голови КМДА Денис Басс. За його словами, комунальні «маршрутки» навіть пофарбують у білий колір — для кращого візуального розпізнавання. Окрім цього, інструментом боротьби з підвищенням тарифів приватними перевізниками влада обіцяє зробити обмеження їхньої частки у столичних перевезеннях до 12—15 відсотків (нині ця цифра становить 30—40 відсотків).
По–третє, існує проект від міністра транспорту і зв’язку Йосипа Вінського, згідно з яким Київ охопить залізничне кільце з електричками, що курсуватимуть по ньому. «Ми маємо можливість зробити фактично ще одну лінію метро у Києві, яка з’єднає лівий і правий береги Дніпра і дозволить перевозити великий пасажиропотік по місту», — пояснив Вінський ідею. Для цього необхідно, щоб київська міська влада закупила рухомий склад (бодай 6 електричок) і зробила розв’язки з підвозом пасажирів до цих пунктів перевезень. «Як тільки міська влада вирішить ці питання, ми моментально запускаємо кільце. Електрички ходитимуть по графіку, особливо в напружений час — вранці та ввечері. Таким чином, проблему з заторами буде вирішено», — пообіцяв міністр.
Утім міської влади у Києві нині фактично нема. Тож подати приклад сусідам нікому. А у Львові, між тим, «маршруточники» також погрожують страйком. Хоча вимоги у тамтешніх перевізників скромніші, чи то пак, не такі «шкурні»: вони вимагають від отців міста привести у порядок деякі дороги Львова, через стан яких, власне, постійно псується руховий склад транспорту. Але це вже зовсім інша — львівська — історія...
