На Чернігівщині у місті Щорс інкасатор банку разом із приятелем ще місяць тому обікрав банкомат, забравши понад 150 тисяч гривень та 1200 доларів США. Затримати злодіїв вдалося лише зараз. Підозрюваними виявилися 23–річний інкасатор Юрій К. та 27–річний таксист Костянтин Б. Обікрадений банкомат — на совісті служби безпеки самого банку, запевняють правоохоронці. На ньому не було сигналізації та серйозних засобів безпеки. Відкривався він ключем виробника та стандартним кодом — єдиним для усієї серії подібних апаратів. З невідомих причин їх не встигли поміняти на ексклюзивні. Так банкомат простояв півроку, поки не звабив власного інкасатора та його подільника, які знали, що апарат заповнили значною сумою готівки.

Новина про те, що у Луцьку хочуть ліквідувати школу–інтернат, умить облетіла не лише Волинь. До Луцька почали телефонувати випускники цього закладу з усіх усюд. А серед них є багато відомих людей, які досягли в житті своїх висот. Це і доктори наук, лікарі, артисти, журналісти, художники, вчителі — словом, як і в кожній школі. Вже 28 травня на сесії Луцької міськради депутати мали голосувати за ліквідацію школи–інтернату як юридичної особи і створення на її базі загальноосвітньої школи під номером вісім (цю школу свого часу реформували в реабілітаційний центр для дітей з обмеженими можливостями).
Щоправда новостворена школа–ліцей (бо торік інтернат один раз уже реформувався і в ньому відкрився ліцейний правознавчий клас із посиленою фізичною підготовкою) має залишити пришкільний інтернат. Діти, які жили в інтернаті, начебто й надалі там будуть жити і навчатися. Але всі чи ні — це має визначити спеціальна комісія конкретно щодо кожної дитини. Однозначно в інтернаті мають залишитися діти–сироти. Що буде з рештою — питання відкрите. Профільна депутатська комісія запропонувала поки що добре вивчити ситуацію, і тільки тоді виносити питання на голосування. Бо надто воно вже делікатне. Та поспішність, з якою луцькі чиновники взялися за реформування школи–інтернату, дуже насторожує й дає підстави засумніватися у найліпших намірах реформаторів.

Попри те, що клубний гандбольний сезон уже завершено, кращим українським гравцям наразі не до відпусток. Адже, за традицією, на кінець травня—початок червня Міжнародна федерація призначає поєдинки «плей–оф» чемпіонатів Європи чи світу. Оскільки українські збірні не входять до елітної групи, яка потрапляє на престижні форуми напряму, доводиться пробиватися туди крізь кваліфікацію.

Державна Дума, нижня палата російського парламенту, учора ухвалила звернення до уряду та президента Росії з пропозицією вийти з Договору про дружбу, партнерство та співробітництво з Україною. Це факт, який намагається випередити інший факт. Адже у зверненні міститься настанова до уряду — ухвалити рішення про розірвання «великого договору» «у випадку приєднання України до Плану дій про членство в НАТО або інших форсованих кроків України щодо вступу в НАТО». З цього випливає, що емоційні рішення думців адресовані не так власному уряду, як офіційному Києву — така собі погроза, постановка питання про вибір: або дружба з Росією, паперова, або Альянс.

Дев’ятий день тривають перемовини з сомалійськими піратами, які захопили в Аденській затоці німецький корабель «Леманн Тімбер», на борту якого перебували п’ятнадцять моряків, в тому числі чотири українці. Ніякої нової інформації немає. Не повідомляє подробиць і Міністерство закордонних справ України. Декілька днів тому у вітчизняному дипвідомстві країни лише зазначили, що справа перебуває, зокрема, і «на особливому контролі посольства України в Кенії».

«Чому?.. Чому?.. Чому?!! Скільки таких «чому?» зринає в голові закрученими знаками питання...

Чому моє життя таке складне? Чому я обділена теплом, любов’ю? Щоб відповісти на ці запитання, треба озирнутися назад.

Ніжні спогади дитинства виринають в пам’яті з доброю казкою, яку читала мама, теплим її поцілунком, лагідним дотиком руки, розлукою з нею...

...Асфальт закінчився за дев’ять кілометрів до села. Об’їжджаєш дорожню техніку, яка ударними темпами розширює трасу Київ—Ковель, пригальмовуєш, повертаєш наліво — і потрапляєш на кілька десятиліть назад. Миколаївка — перше село, коли їдеш від «трансволинського автобану» углиб житомирського Полісся. До райцентру Ємільчине — майже 30 кілометрів, автобус буває рідко... А зрештою, чого його туди їхати, в це Ємільчине?!. Адже все, що треба для життя, можна мати вдома.

Поміж київськими виборами та гіпотетич­ним розпадом парламентської коаліції актив­но відновлюється тема отруєння Віктора Ющенка. Колишній (вочевидь!) соратник Президента Давид Жванія вже сказав про те, що заява про замах на Ющенка у 2004 році була спланованим піар–ходом, тоді як головний герой Майдану, мовляв, став жертвою звичайного шлункового захворювання. «Діагноз виставили в перший же день. Таких отруєнь буває чимало у кожної третьої людини в світі. Це панкреатит», — стверджує Жванія, не пояснюючи при цьому, чому кожна третя людина не ходить в такому разі з ушкодженнями на обличчі, аналогічними тим, які має Президент України. Щоправда, в недалекому майбутньому Жванія обіцяє розповісти іще «багато цікавого», зокрема про те, як Ющенко став заручником власного отруєння й інструментом у чужих руках.

Рушили! Вчора в Україні знову стартував бюджетний процес. Напередодні Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав закон, який уточнює доходи державного бюджету.
«Ми зараз маємо врегульовану ситуацію. Окрім... — Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко перед початком учорашнього засідання уряду, як завжди, зручно обперлася руками об стіл і надала своєму обличчю тривожного, але водночас доброго виразу (так вона робить завжди, коли намагається окреслити чергову больову точку). — Окрім питань блокування приватизації і доходів від приватизації». Чергова шпилька — у бік Конституційного Суду. «Все, що зробив суд, на мій погляд, абсолютно необґрунтовано і нечесно щодо бюджету і уряду, — на сьогоднішній день все це врегульовано», — так оцінила пані Юлія підсумки вівторкової роботи парламенту.