Бранець з 24.02.2022. Історія військового, який пережив 50 днів російського полону на початку «повномасштабки»
У перші години повномасштабного вторгнення військовий Ігор востаннє вийшов на зв’язок із родиною. >>
«Чому?.. Чому?.. Чому?!! Скільки таких «чому?» зринає в голові закрученими знаками питання...
Чому моє життя таке складне? Чому я обділена теплом, любов’ю? Щоб відповісти на ці запитання, треба озирнутися назад.
Ніжні спогади дитинства виринають в пам’яті з доброю казкою, яку читала мама, теплим її поцілунком, лагідним дотиком руки, розлукою з нею...
Матусю! Як мені тебе бракує! Ще зовсім маленькою я залишилася сама. Батьки поїхали за кордон. Скрута змусила їхати на чужину. Шукали кращої долі... Бачила їх рідко. Росла з бабусею...
Життя — вибагливе, складне. Для тата і мами на першому місці були діти, вони хотіли, щоб нам жилося добре, щоб нічим не були обмежені, хотіли дати нам пристойну освіту, їздили туди заради нас. Як боляче було розлучатися з ними, особливо з мамою...
Не бачилися роками, а коли чула рідний голос по телефону — була найщасливіша мить мого життя.
Важко було самотній, адже так хотілося любові, ласки, тепла. Хотілося розділити з кимось свої таємниці, почути добру пораду, а інколи — щоб мене просто обняли. Хіба це так багато? Але доля не дозволила мені побути хоч на мить щасливою.
Так і минуло дитинство. За десять років тільки двічі бачила маму і більше ніколи її не побачу. Доля забрала її в мене. Чужа країна, важка праця, розлука з дітьми — все це позначилося на її здоров’ї. Моя матуся померла...
Її нема, її ніколи не буде... Як тяжко усвідомлювати це. Падаю на коліна, молюся та все вдивляюся в її портрет. Боже, яка вона тут молода, красива... Гарячі сльози котяться по щоках. Не можу вимовити й слова, та душа примушує мене говорити. Я говорю, говорю про все, наче на сповіді.
Скільки горя, страждань і поневірянь зазнали мої батьки на чужині заради мене! Матуся ж віддала своє життя. Жаль і туга стискає серце, коли думаю про невідворотнє.
Зараз живу з батьком і сестрою. Тато, скільки може, намагається замінити мені материнську ласку, піклується про мене.
Часто розмірковую про долю таких дітей, котрі теж позбавлені дитинства, материнського тепла, любові, батькової науки. Їх — самотніх, чиї батьки подалися в далекі краї, — в Україні мільйони. Діти стають сиротами при живих батьках. Більшість із них звикають до такого життя, стають черствими, а мати й батько у них асоціюються з подарунками і грошима, які їм надсилають із–за кордону. Але все–таки вірю, що настане час, коли Україна перетвориться на багату державу, люди матимуть високі зарплати і їм не доведеться шукати кращого життя на чужині.
Мабуть, щось недобре коїться в державі, коли українська матір, доведена до відчаю, залишає дітей і поневіряється по світах. Однак хочеться вірити в краще майбутнє. В те, що Господь дасть нам світла, любові в серці, тверезого розуму, справедливих думок, задоволення від праці на рідній, не чужій землі».
Цей лист 17–річної дівчини підтверджує ту велику соціальну проблему, яка торкнулася сьогодні дітей українських заробітчан: самотність, розпач, біль. І доки політики обіцяють, але при цьому нічого не роблять для того, аби гастарбайтери мали економічні підстави повернутися додому, їхні діти підростають, не пізнавши батьківської любові і родинного тепла.
У перші години повномасштабного вторгнення військовий Ігор востаннє вийшов на зв’язок із родиною. >>
У росіян, які гатять навіть по досить віддалених від зони бойових дій районах, немає наміру захопити цю землю, щоб на ній жити. Їхня мета – лише знищити. Стерти з лиця землі Україну й українців… >>
Успішну технологічну операцію спланував і очолив командир взводу ударних БпЛА Олександр Іванцов, який є уродженцем Луганщини. Глибокий рейд спланував та реалізував взвод ударних крил «З Кайфом». >>
Прогнозування майбутнього — справа невдячна, але якщо за розрахунки береться відомий футуролог, ставити під сумнів його теоретичні висновки немає сенсу. >>
Середній вік колаборантів становить 42–47 років. Понад 82% з них не мають вищої освіти, а близько 70% до притягнення до відповідальності офіційно не працювали >>
За крісло ректора Київського Національного Університету імені Т.Г. Шевченка змагатимуться чотири із п'яти кандидатів, які подали свої документи на конкурс. >>