Міністр юстиції Микола Оніщук зараз дуже заклопотаний. У його приймальні збирається велика черга відвідувачів. Переговори, зустрічі, інтерв’ю... На органах влади, які задіяні в юридичних справах, зараз зосереджена підвищена увага, адже дострокові вибори треба не тільки призначити, а й відстояти. Цього року, як і навесні 2007–го, в політичний конфлікт втяглися судові та правоохоронні органи. А для того, щоб вибори відбулися, треба не тільки відповідні законодавчі підстави, а й, виявляється, згода всіх ключових учасників. «Це через те, що в нас політика, на жаль, стоїть над правом», — каже Микола Оніщук.
Микола Васильович є членом партії «Наша Україна» і був призначений в уряд за квотою «НУНС». У нинішньому конфлікті він, природно, захищає позицію Президента. Тому, коли мова заходить про рішення глави держави, коментує їх обережно.

Це інтерв’ю Юрій Луценко ініціював сам, аби пояснити позицію міліції щодо останніх резонансних подій. Час розмови не обмежував, тож спілкування було тривалим. Народні депутати з так само «Народної самооборони» покірно чекали в приймальні міністерського кабінету. У цей час у кабінеті Луценко крутив навколо своєї осі подарунковий бронзовий тризуб на мармуровій підставці й багато разів повторював тезу про недоцільність дострокових виборів у час страшенної кризи та потребу об’єднатися і Президентові, і Прем’єру, і навіть «Регіонам» із комуністами навколо загальнонаціональних викликів.
У кабінеті нинішнього глави МВС немає президентського портрета в класичному розумінні — є фото Ющенка з Луценком, які сидять на робочій нараді. Є ще один знімок, на якому Ющенко й Луценко приймають парад внутрішніх військ. «Я ставлю фотографії, які нагадують мені найкращі події. Ось, наприклад, Луценко з революційним канканом на майдані», — колишній соціаліст, а нині лідер «Народної самооборони» показує на світлину 2004 року. Фотографії Тимошенко в кабінеті немає. «З нею я бачуся достатньо часто, щоб ставити її фото на пам’ять. Офіційні портрети говорять не так про повагу до лідера, як указують на господаря. А я нікого не вважаю своїм господарем», — зазначає глава МВС.
Утретє на цю посаду Луценко прийшов як ставленик Президента Ющенка, але тепер належить до кола опонентів глави держави. Водночас Юрій не погоджується з тими, хто після останніх подій однозначно зарахував його до числа «юлефанів». Він не виключає, що піде на наступні вибори не в складі Блоку Тимошенко. А окремо. Або, скажімо, в парі з Кличком.
Що ж до Банкової, то цього разу Луценко був досить коректним у висловлюваннях. А почав з аналізу останніх сутичок за участю міліції — власне, висвітлення їх в «УМ» і привернуло увагу міністра.

Вистава за п’єсою «Лев і Левиця» американського драматурга українського походження Ірени Коваль, яка на сьогодні успішно йде на сцені Академічного театру української драми ім. Івана Франка і користується незмінною увагою київських театралів, розпочинала своє сценічне життя зі скандалу. Прем’єра, яка відбулася в 1999 році, викликала зливу і захоплених, і гнівних відгуків. Потім Ірена Коваль створила другу п’єсу, «Маринований аристократ», яка також уже тривалий час із успіхом іде на сцені київського Молодого театру. Я знайома з пані Іреною вже давно, читала ще англійські версії її п’єс, пам’ятаю проблеми з українськими перекладами цих п’єс, пам’ятаю тривалий період створення спектаклів, пам’ятаю обидві прем’єри... Зараз Ірена Коваль ненадовго заїхала до Києва владнати побутові справи, і ми зустрілися...

На успішних для України Олімпійських іграх2008 наші атлети здобували медалі як прогнозовано, так і неочікувано. Приємним сюрпризом стало «золото» Артура Айвазяна в стрільбі з гвинтівки з 50 метрів лежачи, адже для 35річного спортсмена воно виявилося першою індивідуальною відзнакою на змаганнях такого високого рівня.
У Пекіні українець просто вразив усіх своєю стійкістю. Він стріляв настільки чітко, що сумнівів у закономірності його тріумфу ні в кого не виникло.

Учорашнього ранку мешканців центру Львова пробудив від сну потужний вибух у житловому будинку № 34 на вулиці Академіка Сахарова. Різкий хлопок пролунав на останньому, п’ятому поверсі будинку. Налякані нещодавньою серією вибухів, що стались у кількох регіонах України (причому значний відсоток НП припадає саме на Львівщину. — Авт.) мешканці будинку були готові до найгіршого — відселення з подальшим тривалим «кочуванням» по орендованих квартирах, оселях родичів і друзів. Втім, прибувши на телефонний виклик за вказаною адресою, рятувальники МНС констатували не надто серйозні пошкодження, завдані вибухом.

У більшості українців слово «радіація» асоціюється переважно з Чорнобилем. Це не зовсім правильно. Радіоактивні елементи і до аварії на атомній станції були невід’ємною складовою навколишнього середовища, оскільки вони є безпосереднім продуктом природного розпаду таких корисних копалин, як уран, радій, торій, актиній. Інша річ, що промислове використання тієї ж уранової руди і поява у наших будинках сучасної техніки непомірно посилюють радіаційний фон, підриваючи наше здоров’я. Де українці можуть «нахапатися» зайвого опромінення? Хто контролює безпечність медичних рентген–апаратів? Чи існує зв’язок між газовою плитою у квартирі та раком легенів? Як звести до мінімуму згубний вплив невидимого зла? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала в харківських дослідників.

Відразу після прем’єри в Черкаському театрі ім. Шевченка вистава Андрія Жолдака «Войцек» пройде випробування Києвом. Хоча, швидше, це Києву вкотре доведеться складати тест на сумісність із творчістю пана Жолдака. Зазвичай цей іспит звикла до менш радикального мистецтва столиця провалювала. Невтомний режисер–експериментатор багато разів прощався з містом, яке вже стало затісним для польоту його фантазії, сідав у літак і летів на Захід. Щоб потім, через кілька років, знову повернутися до України і знову дати їй шанс наблизитися до себе.

Поляк Джозеф Конрад прославився творами, писаними англійською, чех Мілан Кундера — французькою. А Україна несподівано може збагатитися письменником, який писав польською. Нещодавно у видавництві «Факт», у поетичній серії «Зона Овідія», вийшла книжка Станіслава Місаковського «Вторгнення землі». Вірші польського поета напрочуд цікаві і філософські. Зрештою, в Україні так ніхто не пише. Але найдивніше ховається за постаттю автора, бо він виявився... українцем із Херсонщини Володимиром Дем’янком.

Минулого тижня Луганщину струснуло від чергового скандалу: сіверськодонецька влада рейдерською атакою намагається відібрати приміщення аптек, що належать обласному комунальному виробничому підприємству (ОКВП) «Фармація». З численних публікацій обласних ЗМІ вимальовувалася мало не класична картина, відома мешканцям обласного центру з вистав у Луганській міськраді «Путч–1» і «Путч–2», коли орган місцевого самоврядування двічі захоплювали бойовики приватних охоронних структур. Зрозуміло, населення відповіло на зухвалі дії міськвиконкому потужними маніфестаціями.