Кіно, як мікроби. Той, хто «підхопив» його одного разу, жити без нього вже не може. Винахід «рухомих малюнків» назавжди заворожив частину населення, і одні пішли вчитися професії, щоб отримувати задоволення і за це задоволення отримувати ще й гроші, а інші — все життя знімають без винагороди. Суто заради задоволення. За радянських часів студії аматорського кіно були чи не в кожному великому місті, зараз і на професійний кінематограф грошей не вистачає. Але ентузіасти все одно є, вони на зло розкрученим кіношникам на брак грошей не скаржаться, ідеї з них фонтанують, тому й знімають на рік по декілька фільмів. Любительських. І студії мають, і фестивалі проводять. На одному з них «УМ» побувала, щоб переконатися: доки живуть аматори, кіно було, є і буде.

Якось Андрій Курков сформулював запитання: чому в Україні немає книжок про сучасних письменників? Не встиг запитати, як на ринку з’явилося кілька видань, де подано різні погляди на сучасний літературний канон. Отже, книжки яких «канонірів» пропонують сьогодні в книгарнях?

Якщо відпочивальників звідусіль улітку традиційно манить у Криму його курортне Південнобережжя, то археологів із ближнього і дальнього зарубіжжя передусім стародавня Керч. Там одержимий наукою чи романтикою великих відкриттів люд бронзовіє під сонцем винятково з лопатою в руках. Як завше, заради схованих у культурних шарах артефактів Боспорського царства. Цьогоріч, наприклад, розкопки древніх городищ і склепів проводили вітчизняні, російські і польські експедиції, раніше — німецькі й австрійські. Узагалі ж методично перелопачують керченську землю давно, мало не два останні століття. Особливо інтенсивно після того, як російському імператору Миколі І показали казкові скарби скіфського кургана Куль–Оба. Тогочасна Європа ще не мала й гадки про усипальницю фараона Тутанхамона, золото Шлімана (німецького археолога–аматора, що відкрив скарби легендарної Трої. — Авт.), тоді як золота колекція Петербурзького Ермітажу раз по раз поповнювалась сенсаційними знахідками з Керченського півострова.

Кожне жеребкування підносить любителям інтриги особливі сюрпризи. Інколи навіть складається враження, що трапляється це не випадково. Нині посмішка фортуни відправила на батьківщину форварда збірної України Андрія Вороніна. «Мілан» Андрія Шевченка вже гостював у Донецьку, а тепер до Харкова приїхала «Герта» Ворони.

Серед результатів четверга відзначимо тріумф англійських та фіаско португальських команд. Тріо з батьківщини футболу — «Тоттенхем», «Астон Вілла» та «Манчестер Сіті» — разом назабивало вісім м’ячів. Особливо постаралися «Шпори»: лондонці на своєму стадіоні «Уайт Харт Лейн» розгромили загребське «Динамо», яке завжди було відоме як кузня молодих талантів. За господарів 75 хвилин проти своїх колишніх одноклубників відіграв півзахисник збірної Хорватії Лука Модрич.

Уже за тиждень українські водії за власну неуважність чи свідому недбалість за кермом сплачуватимуть значно вищі штрафи — 17 листопада вступають у силу прийняті парламентом зміни, що посилюють відповідальність учасників дорожнього руху. Водії намагаються вирахувати, скільки ж тепер доведеться платити «відступного» даішникам (а що братимуть — переконані всі). А Державтоінспекція обіцяє: хабарництво на дорогах зменшиться, надходження в бюджет за рік зростуть до двох млрд. гривень, та головне — вже зараз статистика засвідчила суттєве зменшення ДТП, адже водії бояться штрафів.

Минуло п’ять років, відколи Верховна Рада прийняла постанову «Про рекомендації парламентських слухань «Про функціонування української мови в Україні». Ті п’ять років, за які, згідно з положеннями і приписами постанови, державна мова мала утвердитися і зміцнити свої позиції, стали роками її приниження і нехтування. Основоположне твердження документа — «на дванадцятому році незалежності українська мова як державна мова в Україні не набула належного поширення в усіх сферах суспільного життя», яке й спонукало до прийняття постанови, — цілком могло б бути написане й сьогодні. І завтра. І ще через п’ять років, якщо вони минатимуть за сценарієм останніх п’яти.
Здавалося б, завдання однозначне: створення чітких механізмів реалізації вже прийнятих правових документів щодо функціонування української мови і схеми юридичної відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови. Але, на жаль, ера декларативності ніяк не поступиться місцем ері роботи. Особливо прикро, що ця бездіяльність — на совісті тих сил, які пройшли до парламенту і сформували уряд з емоційними гаслами національного відродження, економічного прориву та культурного стрибка.

Економічна криза наступила на горло мріям багатьох українців. Кінець дешевим (правда, чи були вони такими?) і доступним кредитам! А значить, багато хто найближчим часом не придбає бажану квартиру чи машину. Отримати пристойну суму грошей на виплат нині практично нереально — лише деякі банки видають кредити, усі інші під різними приводами воліють не зв’язуватися з «прохачами». Аби зараз отримати кредит, позичальнику доводиться погоджуватися на всі «тортури» банків — і ставку, що перевалила за 20–30 відсотків річних, і суворі вимоги, і досить тривалу процедуру розгляду заявки без гарантії «хепі–енду». І навіть... чималі хабарі банківським клеркам. Але й ті «щасливчики», які встигли влізти в борг, нехай не надто розслабляються — не виключено, що банки підвищать відсотки на вже узяті кредити. Фахівці розводять руками: так кредитний ринок реагує на неприємності економіки. І в цьому ми з вами теж винні — не слід було нам, мовляв, загрібати такі доступні чужі гроші.

Ідею впорядкувати торгівлю секонд–хендом урядовці виношують давно. А протягом останніх місяців Міністерство економіки ретельно готувало проект постанови про заборону імпорту в Україну одягу та інших використовуваних виробів як давальницької сировини (з метою перешивки та переробки. — Авт.). Зазначимо, це була одна з головних схем потрапляння дешевого одягу в Україну. Інші шляхи завезення — під маркою «гуманітарної допомоги» чи «товарів, як були у використанні». Днями ж уряд затвердив відповідний проект постанови.