«УМ» пропонує до уваги читачів другу частину розмови з українськими моряками судна «Фаїна» одразу після їх прибуття до кенійського порту Момбаса, перед тим, як вони вирушили на Батьківщину.

У Міністерстві охорони здоров’я повідомляють про збільшення хворих на грип та гострі респіраторні інфекції. «Суттєво зріс рівень захворюваності серед дітей 7—14 років у Вінниці — на 25,7 %, Дніпропетровську — на 21,9%, Києві — на 20,5 %, Львові — на 25,9%, Одесі — на 28,0% та Сімферополі — на 47,9%, що свідчить про наближення епідемічного підйому в цих містах», — повідомляє прес–служба МОЗ. А от перейшли такий поріг, а отже, закрили школи на карантин лише на Запоріжжі, Рівненщині та Донеччині.

Назву, зізнаюсь, позичив — у автора «Трьох мушкетерів». Читаючи це продовження мушкетерських пригод, ніяк не міг задовольнити хлоп’ячої цікавості: чому Дюма обрав для них саме це число — не десять, не двадцять п’ять, а саме — двадцять? Старий лісник показав мені згодом пень зрізаної велетенської сосни: «Оці річні кола — однієї товщини, а приблизно кожна двадцята — рельєфніша. Природа!» Я не раз потім згадував мудрого лісника, співставляючи відомі дати. Між першою і другою імперіалістичними війнами — двадцять років, між вторгненням радянських танків у Чехословаччину, яке завдало смертельного удару по соціалізмові, і нашою «перебудовою» — двадцять років. Між піком сталінського терору і 1956–м, роком хрущовської доповіді про злочини Сталіна на ХХ з’їзді, після якого почалась «відлига», — двадцять років. І між 1917–м і 1937–м, коли в Сандармосі розстріляли Леся Курбаса, Миколу Куліша, Миколу Зерова і ще багато кращих людей українського Відродження — «в честь празднования 20–летия Великой Октябрьской социалистической революции», — та ж майже містична «двадцятка». Можна навести силу інших прикладів, які підтверджують такий цикл. Мабуть, двадцять років — алгоритм піднесення і спаду однієї генерації. Учора, 16 лютого, відзначили вже 20–річчя Народного руху України

Ніщо не віщувало біди, коли в суботу з приміської автостанції Тернополя вирушив у звичний ранковий рейс невеликий приватний автобус. Від Тернополя до села Скоморохи, куди він прямував, — якихось півгодини їзди цілком безпечною дорогою, але саме на ній трапилося непоправне і поки що не зрозуміле. О пів на десяту ранку ПАЗ–32053 із 25 пасажирами наблизився до нерегульованого залізничного переїзду поблизу села Прошова, куди з боку Тернополя якраз у цей час прибував пасажирський дизель–поїзд. Як повідомили «УМ» в обласній Державтоінспекції, світловою та звуковою сигналізацією переїзд обладнаний, навіть якби вона не спрацювала — видимість у тому місці цілком достатня, аби вчасно побачити і почути наближення потяга, машиніст якого сигналив. Тим паче надворі стояв білий день і була нормальна погода.

Традиційний турнір у Донецьку щороку збирає найкращих майстрів світу у стрибках із жердиною. Недаремно на змаганнях, започаткованих 35–разовим рекордсменом світу Сергієм Бубкою, за попередні роки встановлено дев’ять світових рекордів, п’ять континентальних і вісім національних. На цьогорічний, ювілейний, приїхали три олімпійські чемпіони, а в змаганнях чоловіків у сектор вийшли всі призери Пекіна–2008.
І знову не обійшлося без биття найбільших досягнень.

Читаю нещодавно на сайті «Буквоїд» хвацьку статтю Тетяни Трофименко про минулий літературний сезон. Починається так: «Якби мене запитали, яка книжка була знаковою для 2008 року, я би, не вагаючись, обрала монографію Тамари Гундорової «Кітч і література». Під таким потужним упливом усі торішні твори рецензентка сприймає виключно як різновиди кітчу: «Отож книжка Матіос «Москалиця. Мама Маріца — дружина Христофора Колумба» представляє собою той тип кітчу, котрий склався в українській літературі в добу романтизму з його замилуванням у фольклорі, демонічних образах та трагічній роздвоєності внутрішнього світу персонажа».

Відома американська співачка й актриса Джессіка Сімпсон може собою пишатися — останніми тижнями за частотою згадок у пресі її ім’я побило всі рекорди. Навіть про нового президента Барака Обаму, здається, писали не так часто — принаймні якщо йдеться про жовті видання. А досить пристойний тижневик US Weekly у тиждень інавгурації Обами навіть поміняв обкладинку, на якій мав бути свіжоспечений глава держави, на фото Джессіки. А все через те, що улюблена у США білявка… потовщала.

Дивитися телевізор — шкідливо. Недарма останнім часом дедалі більше людей з гордістю заявляють, що позбулися свого «ящика» або принципово його не вмикають. Але тих, хто не уявляє собі життя без того блакитного екрана, усе ж більше.

Перший комікс про Бетмена (Людину–кажана) з’явився в США ще 1939 року. Його створили художники Боб Кейн та Білл Фінгер. Героєм розповіді був бізнесмен–мільярдер Брюс Уейн, який удень займався своїм бізнесом та причаровував жінок, а вночі перетворювався на Людину–кажана, що розправлялася з різноманітними негідниками і вершила справедливість у місті Готем–Сіті (прототип Нью–Йорка). Життя Бетмена було довгим та щасливим: видавництво «Детектів Комікс» видавало чергові книжки про його пригоди, Бетмен був героєм телесеріалів, мультсеріалів, комп’ютерних ігор та десятка повнометражних художніх фільмів. За популярністю з Бетменом у США та світі міг позмагатися хіба що Супермен.