49 осіб загинули внаслідок катастрофи літака авіаліній «Колган Ейр», який упав на будинок в місцевості Кларенс за 16 кілометрів від аеропорту Баффало, що на півночі американського штату Нью–Йорк. Катастрофа сталася позавчора о 22.10 за місцевим часом (вчора о 5.10 ранку за київським часом). Як повідомив телеканал MSNBC із посиланням на американську Федеральну адміністрацію авіації, серед загиблих — 44 пасажири двопропелерної машини типу Bombardier Q400 (цей палестинський літак має всього 74 посадочні місця), четверо членів екіпажу (два пілоти та дві стюардеси) і одна особа на землі.

Британська газета «Файненшл Таймс» у позавчорашньому та вчорашньому номерах видрукувала статтю віце–канцлера Австрії Йозефа Пролла, присвячену, зокрема, впливу України на європейські процеси. Автор вважає, що економічна або політична «катастрофа» в Україні може викликати «ефект економічного доміно» в Європейському Союзі. Відень намагається заручитися підтримкою ЄС у наданні додаткової фінансової допомоги країнам Східної Європи, включно з Україною.

Учора вранці в аеропорту «Бориспіль» було людніше і якось урочисто, був Президент Віктор Ющенко. Тут чекали героїв стрічок новин і телесюжетів, героїв, які витримали чотиримісячний піратський полон, у важких умовах, під загрозою смерті зберігши не лише життя своє і товаришів, а й гідність. Це були моряки з «Фаїни». Для кожного з них восьмигодинний переліт із далекої Африки видався, напевно, вічністю, адже найважливіша мить була не тоді, під дулами автоматів, не позавчора, коли вони нарешті кидали швартові у кенійському порту Момбаса, а саме ця, коли ще нагорі трапа літака помічаєш у натовпі внизу такі знайомі й рідні очі... Сльози, обійми, цілий світ терпляче почекає обіч. Чотири місяці чекання, віри, зневіри і знов надії — це все було не марно, вони знають це, вони на це заслужили.
Поневіряння «Фаїни» скінчилися, але не скінчилася її історія — новий український екіпаж прилетів до Момбаси спеціально виділеним «президентським» літаком, який забрав старий екіпаж додому. Це теж українці, вони поведуть судно далі. Нехай надалі йому буде не лише сім футів під кілем, а й шлях, чистий від негідників. А ми розповімо вам про фінальний заплив минулого вже рейсу «Фаїни», про рифи, які були навколо.

Київська міська влада стала «виробником» головних політичних новин: над секретарем міськради Олесем Довгим нависла загроза звільнення. Це означає можливість переформатування більшості Леоніда Черновецького і передачі ключових крісел у інші руки. А почалося все позавчора з сесії Київради, яка обіцяла бути рядовою. Єдине вагоме питання порядку денного — бюджет (нагадаємо, що столиця живе без бюджету з початку року). Проте під стінами мерії зібралися, зокрема, власники «малих архітектурних форм», які Черновецький вирішив пустити під ніж, а також інші підприємці й прості мешканці, чиє невдоволення активно підігрівали БЮТ і Блок Кличка.

Більш як десятиліття тому провідні вчені світу прийшли до досить цинічного висновку: любов — це хвороба, яка вражає відразу серце, тіло і голову. Навіщо вона нам? Для продовження роду? Так, але й без високого почуття неважко впоратися... Християнин, не задумуючись, відповість: любов — це дар Божий. Але якщо йдеться про жагуче почуття, що зводить із розуму, спонукає до гріха, то, погодьтеся, це — досить дивний дарунок! Згідно з науковими дослідженнями біохіміків та фізіологів, стан закоханості — це не що інше як хімічна реакція: тількино стріла Купідона досягає своєї цілі, мозок людини починає виробляти особливі хімічні сполуки.

Із Валерієм Січовим останніх років десять ми майже колеги — він відповідальний за випуск газети Української спілки ветеранів Афганістану «Третій тост». Невисокого зросту, завжди усміхнений, намагається вести себе галантно: присунути стільчик, взяти пальто. Але швидко вправитися не може — через місяці після поранення стати на ноги вдалося, але повністю вони так і не слухаються. На моє прохання розповісти свою історію 61річний ветеран довго віднікується, називаючи імена та прізвища інших достойників­«афганців». Потім погоджується на репортаж із дому, зауважуючи: «Моя дружина гіпертонік, я пораджусь...» Дружина не погодилася. І жінку можна зрозуміти. І позаздрити їй — котру оберігають від хвилювань і люблять.

Коли на факс «України молодої» прийшло повідомлення про акцію охорони вовків, я не сприйняла це серйозно. Економічна криза у розпалі, боротьба з Черновецьким вимотує останні жили, двоногі так дістали, що чотирилапі — просто не на часі. Україна, звісно, — батьківщина слонів (тобто вовків), але щоб аж настільки… Проте це був не жарт і не одноразовий підігрів інтересу. Так працює в Києві еколого­культурний центр, що складається з п’яти постійних працівників та п’ятнадцяти волонтерів, як розповів «УМ» його керівник Володимир Борейко. Офіс у природоохоронців — більш ніж скромний: однокімнатна квартира на Нивках.

А ще Київський еколого–культурний центр таврує ганьбою мисливців, що полюбляють прикрашати домашній інтер’єр відтятими головами ведмедів, зубрів чи косуль. І якщо хтось утомився від пережовування жовтою пресою сімейних скандалів «фронтмена» КПУ Симоненка та бажає дізнатися про життя сильних світу цього і менш інтимні подробиці, він може поцікавитись у екологів, хто з можновладців очолює список зоовбивць. (А географія останнього, до речі, досить широка — «від Кореї до Карелії»). У перелік мисливців увійшли й іспанський король Хуан Карлос І (вбив вісім ведмедів), і колишній віце–президент США Ричард Чейні (полювання на перепелів).