Шостий день творення світу. Створив Бог усяку тварину — і бачить, що чогось не вистачає. Зібрав він усіх мавп на симпозіум і каже: «Так, щоб завтра всі мавпи поголилися, повдягали вишиванки і позлазили з дерев. Хто мене не дослухається — горітиме в геєні огненній!»
Настає, значить, сьомий день. Дивиться Бог — мавпи позлазили з дерев, побудували біленькі хатки, вкрили їх соломою. І все таке ідилічне: сім’я вечеря коло хати, хрущі над вишнями гудуть... Аж глип: деякі неслухняні мавпи й далі на деревах сидять. Бог їм каже: «А ви що тут робите?! Я ж сказав усім злізти з дерев! Як ви посміли не послухати Господа вашого?!» Мавпи на деревах злякалися, причаїлися. Вилазить найсміливіша мавпа та й каже: «Ізвінітє, а ми по–украінскі нє понімаєм...»

Ще до поразки у п’ятиденній серпневій війні минулого року грузинські телевізійники демонстрували високий клас як автори документальних фільмів та пропагандистських роликів про свою армію. Ще досі, передивляючись уміло відзняті кадри з вояками, багатьох з яких уже немає в живих, і технікою, залишеною на узбіччях чи знищеною росіянами, дивуєшся — як така ніби професійна й оснащена, сповнена ентузіазму армія програла війну? Пояснити це майже за півроку після війни взялися грузинські журналісти на чолі з Ією Барателі, відзнявши годинну документальну стрічку «Хроніки грузинського серпня». Розслідування по гарячих слідах на місці подій розвінчує багато міфів про цю війну, які в умах навіть неупереджених людей устигла створити домінуюча на пострадянському просторі російська пропаганда.

«УМ» уже розповідала про літак, сконструйований в Охтирці, який став приводом для порушення кримінальної справи. В інформації було подано дві точки зору: правоохоронців та представників авіаклубу, де будувалася крилата машина. Зрозуміло, ці точки зору не збігаються. І на думку охтирських опонентів відразу відреагували працівники відділу УБОЗ на транспорті. Вони наполягають: йдеться про несертифіковане виготовлення літака з метою продажу. А буцімто технічна творчість членів авіаклубу — то лише прикриття для планованої оборудки. Тим більше, запитують, для чого в такому разі виготовлялося два літаки?

Від села Палагичі до райцентру Тлумач — якихось п’ять кілометрів, проте під час подолання цієї короткої дистанції в салоні міліцейського УАЗика встиг накласти на себе руки 22–річний Дмитро. Прелюдією до резонансної НП стала крадіжка винно–горілчаних виробів та сигарет із магазину–кафе «Наталі» в Палагичах, скоєна в ніч перед Днем захисника Вітчизни, про що вранці 23 лютого сільський голова повідомив у чергову частину райвідділу міліції. Слідчо–оперативна група, котра виїхала на місце події, невдовзі встановила причетність до крадіжки Дмитра, який із товаришами вночі чаркувався в одному з помешкань, а коли закінчилося спиртне, запропонував потайки проникнути в магазин–кафе і поповнити запаси алкоголю.

Підйом після зміни гірників на–гора з виробок на кілометровій глибині, звісно, має мало спільного зі сходженням альпіністів на гірські вершини. Тим більше що деякі донецькі шахтарі вже пересвідчилися в цьому на власному досвіді. Приміром, у 2007 році, коли Донецька область відзначала 75–річчя, на найвищу вершину Кавказу Ельбрус піднялися 75 донеччан, серед яких були й місцеві гірники. А минулого року донбасько–гімалайська експедиція, підкоривши Еверест, залишила на «маківці світу» шматки вугілля з чотирьох шахт регіону. Причому «чорне золото» альпіністи видобували власними руками. Та це, виявляється, була тільки своєрідна підготовка до ще цікавішого спільного проекту альпіністів та шахтарів. Адже тепер гірники і спортсмени готуються здійснити сходження на безіменну гірську вершину і на правах першовідкривачів дати їй назву.

26 лютого центр і частина Луганська залишилися без води. Про це повідомив на сесії міськради представник місцевого відділення ОКП «Компанія «Луганськвода» Павло Акімов. Виявляється, що виконало обіцянку відключити водників за борги ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», а отже, не виключено, до числа «посушливих» досить скоро можуть потрапити й інші райони, причому не тільки обласного центру.

Танцюють зірки. Завтра в прямому ефірі телеканалу «1+1» українські селебрітіз виходитимуть на паркет вп’яте і вдруге під вивіскою «Танцюю для тебе». Другий сезон проекту, як і перший, такий собі мікс розважального і соціального шоу, тільки тепер пари кружлятимуть заради здійснення дитячих мрій. (До речі, серед членів журі буде ведуча «Без табу» Ольга Герасим’юк). Як готуються пари до танців у прямому ефірі, які пісні і сюжети обрали для проекту — побачила «УМ» на останньому тижні тренувань.

Днями виповнилося 67 років від часу загибелі поетеси і громадської діячки Олени Теліги від рук німецьких окупантів. З метою вшанування пам’яті української патріотки, яка свідомо поклала життя за Україну, в столиці урочисто відкрили пам’ятну дошку на будинку № 25/18 по вулиці Льва Толстого. Тут у квартирі № 90 мешкало подружжя Олени і Михайла Теліг перед тим, як їх схопило гестапо. А 9 лютого 1942 року в приміщенні Спілки українських письменників жінку заарештували за антифашистську діяльність. Разом із Оленою добровільно здався й її чоловік, який заради цього назвався письменником. 22 лютого 1942 року пару розстріяли в Бабиному Яру разом із соратниками.

Як повідомило вчора генеральне консульство України в Мілані, 24 лютого в одній із квартир північноіталійського міста Болонья співробітники поліції знайшли тіло 19–річної громадянки України. На жертві було виявлено численні поранення, які й призвели до смерті. Злочинця, правильніше злочинницю, знайшли в сусідній кімнаті того ж помешкання. Нею виявилася ще одна громадянка України — співмешканка загиблої. Вона відразу зізналася у скоєнні жахливого злочину. Окрім того, у вбивці виявили порізи на зап’ястках і на горлі — за словами жінки, після того як усвідомила, що накоїла, вона намагалася вкоротити собі віку, порізавши вени.