Про успішні перемовини з президентом Національної телерадіокомпанії Віталієм Докаленком стосовно трансляції на Першому національному другої частини серіалу про Роксолану повідомила Ольга Сумська. Акторка розповіла «УМ», що точна дата прем'єри ще не відома, але у зв'язку з повною завантаженістю телевізійних ефірів передвиборчими агітаціями, найімовірніше, серіал почнуть показувати «зразу після»: з 27 березня. Крім цього, 2006 рік — символічний, адже Настя Лісовська «святкує» свій 500-й день народження. А що першу частину «Роксолани» показувало державне телебачення, то права і на другу теж належать йому. На початку місяця, за словами Ольги Сумської, почнеться потужна PR-підтримка «Роксолани-2» (робоча назва), а на даний момент 26 серій перебувають у стадії монтажу: українська озвучка (серіал ще дублюється російською) зводиться з відеорядом.

Ось чотириповерховий дім на Лівому березі, в районі Осокорків, який побудував один чоловік. Можливо, Джек. В його коморах немає пшениці, а отже, і синиці, яка б — за сюжетом відомої англiйської народної пiсеньки у перекладi Самуїла Маршака — її крала. Зате на просторому подвір'ї є попелястий кіт, якому у зв'язку з відсутністю синиці немає що робити, тому пристає до фотографа «УМ», і навіть собака. А ще — охорона: сторонньому оку сюди зазирати не гоже, про це когось нездогадливого повідомляє оголошення на вході. Прес-служба Першого національного говорить, що саме цей будинок вибрали (а шукали по всьому Києву) через його розміри. На подвір’ї — велика і затишна «шашлична» (тут минулого тижня шестеро мешканців будинку і члени журі записували останню програму проекту «Ти — зірка»), дитячий і баскетбольний майданчики, на яких ще лежить сніг, тому чоловіча частина учасників проекту та охоронці кілька днів тому грали у футбол у критому басейнi без води.

Нарешті оплески Європи та захопливі відгуки її достойників минулого століття увіковічняться у погрудді Соломії Крушельницької у всесвітньо відомому міланському театрі, де з 1906 року зірка оперної співачки засвітила на повну силу. Тут вона виконувала свої найкращі партії.

«Мене запитують, чому датою релізу мого альбому не став День святого Валентина, адже він про кохання? — пояснює Олександр. — Так, мій альбом про любов: любов до жінки і любов до України. Він починається романтично, емоційно зривається всередині, набирає філософського забарвлення і закінчується патріотичним закликом любити свою країну.

Минулого тижня на київських дорогах було помічено пересування невідомої досі популяції вомбатів волинських (Vombatus volinitus). Вомбат — нічна тварина і не переносить холоду. Тому тих, хто хотів поспостерігати і пофотографувати нових для Києва персонажів, запросили ввечері в теплий (місцями) автобус вітчизняного виробництва.

Стала відомою чергова порція музикантів, які співатимуть у передвиборчий період на підтримку політиків. Цього разу свій список оприлюднила Партія Зелених: Ірина Білик, Вєрка Сердючка, гурт «Авіатор» і Марія Бурмака. Щоправда, напередодні виборів 21 концерт не називатиметься передвиборчою агітацією, музиканти протестуватимуть проти ядерних відходів на території України. Чому за здоровий спосіб життя у такий активний спосіб ні Партія зелених, ні музиканти не агітували, скажімо, рік тому, неясно.

На початку лютого з діагнозом «обширний інсульт» сімдесятип'ятирічного Петрова госпіталізували на кафедру факультетської хірургії Військово-медичної академії Санкт-Петербурга. Кілька днів тому його стан погіршився...

Ой! Ти чого? Диви який, припхався в моє серце, дозволу не спитав, ще й тупцяєш там нахабнючо, струшуєш болото з тракторної підошви, смітиш обгортками з презервативів, не пускаєш нікого... пусти хоч Вову. Вова хороший. Не хочеш? А Валеру пустиш? Он, якими очима дивиться — ні? Хто, хто? «Хто Ти є, Ти взяв все моє життя, Ти випив мою кров, п'яним впав». Ти монополіст? Угу, а ще «у Тобі так багато сторін, яких я не розуміла»: Ти — мій ранішній сон, вдих і видих (але не зітхання!), довга дорога додому, мої записи на нудних прес-конференціях, Ти — бульбашки джакузі і заморожена королівська креветка, «і очі Твої — то моя небезпека, і ті ж самі очі — то щастя моє»!

Ще кілька років тому поняттям «роялті» та дотримання авторських прав ніхто собі навіть голову не морочив. Власники барів-ресторанів щодня крутили музику, забезпечуючи собі тим самим клієнтів, а значить, і прибуток, та нахабно відмахувалися від рекомендацій платити за «музичний супровід» свого бізнесу. Але потроху ця ситуація набирає цивілізованого вигляду — хоч і зі скрипом, але відповідні пункти нашого законодавства починають діяти.

У рубрику «Зірковий день» заслужений Шикидим, народний артист України Віктор Павлік примчав на своєму SAAB-і зі шкіряним бежевим салоном та тонованим склом. Так цілий день ми і носилися закоркованими вулицями Києва: з Лівого берега, де Віктор живе з дружиною Ларисою та сином Павликом і де підшуковував нову квартиру, — на Правий, з Подолу, де ми обідали в фаст-фуді і де він давав інтерв'ю для журналу, — до Бессарабки, на зустріч в управлінні культури, на виставку Олександра Бригінця на Липках, плюс теніс на Мінській, приватний виступ в готелі «Русь» і, врешті, знову на Дарницю — пакувати речі. Михайло Поплавський збирає друзів: тепер уже в регіонах — на 21 день, і знову на колесах з Мих Михом у прощальний тур поїхав і Віктор Павлік.
Зараз співак живе в Дарниці у дев'ятиповерховому панельному будинку на останньому поверсі, у, як він каже, «звичайній трикімнатній квартирі». Планує взяти позику в банку («Ні, ну де в мене такі гроші? В мене немає таких грошей — чверть мільйона викласти зразу...») і купити «незвичайну» — більшу за площею, в одній із київських новобудов. «Уже Павлик виростає, йому і бігати нема де», — пояснює він «УМ» своє рішення.
Отож спочатку ми їдемо на Лівобережну, яка аж рясніє новенькими жовтими багатоповерхівками. 100 квадратних метрів, три кімнати: «Одна буде спальня, також дитяча і вітальня», — одразу планує Віктор. — «Тут, бачиш, цікавий вид з вікна: Дніпро, Лавру видно, Оксану, оцю стоячу женщіну, як я її називаю, це ж коли буде парад — салюти дивитимемося, Пашка це любить».