Стала відомою чергова порція музикантів, які співатимуть у передвиборчий період на підтримку політиків. Цього разу свій список оприлюднила Партія Зелених: Ірина Білик, Вєрка Сердючка, гурт «Авіатор» і Марія Бурмака. Щоправда, напередодні виборів 21 концерт не називатиметься передвиборчою агітацією, музиканти протестуватимуть проти ядерних відходів на території України. Чому за здоровий спосіб життя у такий активний спосіб ні Партія зелених, ні музиканти не агітували, скажімо, рік тому, неясно.
Звичайно, прізвище, на яке одразу звертаєш увагу в переліку, — Марічка Бурмака, яка ще рік тому стояла на сцені Майдану з гітарою за іншу екологію, душевну, так би мовити. І звичайно, коли запізнившись на президентську годину, з ажіотажем, зі шлейфом парфумів і клацанням затворів із машин виходять Сєрдючка і Білик, Бурмаку (як каже Сердючка, «вєточку») відтискають убiк оператори і навіть численний балет Сердючки, який повинен оточувати «звєзду». На запитання «УМ», як у компанію вихованців «Нови менеджмент» потрапила «помаранчева» Бурмака, Юрiй Нiкiтiн відповів: «Люди насправді підбиралися за іншим принципом. Усі, хто бере участь у цих концертах, між собою — великі друзі. Крім того, це фактично такий собі жест доброї волі, реально громадянська позиція артистів. Ці концерти не будуть схожими на всі інші виступи, які зазвичай відбуваються.
— Але ж вони все одно отримуватимуть за вихід на сцену гроші...
— Ні, гонорари артисти не отримують, вони працюватимуть безкоштовно. Вони — проти ядерних відходів і за чисту екологію. От ви мене, людину, яка взагалі не цікавиться політикою, або більшість українців, запитайте, яку ідею я б підтримував, — я вам скажу: ту, яку симпатична мені людина дохідливо пояснить. Але те, що Чорнобиль — це погано, знають усі.
— Де і хто в Україні намагається зробити кладовища ядерних відходів?
— Я не знаю, мені одного Чорнобиля вже достатньо.
Вєрка, звісно, поводиться найорганічніше, каже: «Діти, каже вона своєму балетовi, — улибайтесь, ви ж подивіться, скільки людей. Хоть подурачімся! Так, ти ж одійди дальше (одному з фотографів. — Авт.), ну шо ти тут на мене дихаєш, свіже повітря ж должно буть, ти ж в екологічєской організації. А чого ми за зелених? Так он дивіться, які в нашої вєточки (Марії Бурмаки. — Авт.) очі зелені! А мама, диви, хустину зелену спеціально вдягла, весь тур не зніматиме. Чого «Авіатор»? Ну а куда ж їх діть? Вони ж іще зелені...» Сердючка одягла одну зі своїх шуб, тому не запитати про натуральне хутро в атмосфері Грін-піс неможливо: «Та я ж саму дешеву оділа. Оце антистатиком оббризкалася і прийшла до вас... Ой, та про мене уже стільки писали, і про золотий унітаз, і про все, що я тепер зможу субсидувати Партію регіонів...» І, звичайно, ніхто не згадав, що, окрім очей, хустин і віку, зелене забарвлення ще мають долари...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
