Уїмблдонський турнір сягнув свого апогею. Учора учасники фіналу визначились у жіночому одиночному розряді, сьогодні те саме зроблять чоловіки. Цікаво, що в півфіналах «одиночок» не залишилося жодного «несіяного» тенісиста: останні вибули у 1/4 фіналу.

Зробити якесь важливе досягнення у спорті важко, а за деякий час підтвердити його буває ще важче. Два роки тому, на Всесвітній літній універсіаді в Таїланді українські спортсмени–студенти посіли найвище командне місце за всю історію наших виступів на подібних турнірах. Тоді «синьо–жовті» спудеї посіли третє загальнокомандне місце, завоювавши 28 золотих, 20 срібних та 18 бронзових нагород. Раніше їхнім найкращим здобутком були дві четверті та одна п’ята позиції.

Минулого року понад 10 тисяч людей «еко–культурно» відпочили у передкупальські суботу й неділю на «Трипільському колі». Дізнатися про стародавнє й сучасне мистецтво, виготовити власноруч «трипільського» глечика чи ляльку–мотанку, побудувати гуртом хату з глини й соломи і просто весело провести час із друзями без алкоголю й цигарки — непоганий план на найближчі вихідні. Цього року на фестиваль ще й з’їжджаються барабанщики з усієї України. Адже за атрибут стихії землі (якій присвячено цьогорічний фест) обрано барабан. Стихія землі буде представлена роботою на землі і з землею. За словами організаторів, цьогоріч буде дуже багато глини, з якої гості фестивалю не лише збудують трипільський дім. Ще одним символом цьогорічного дійства став образ жінки, яка, на думку дослідників, асоціювалась у трипільців із родючою землею.

Люди йшли і йшли... Здавалося, що цьому потокові немає кінця–краю. Такої масової похоронної процесії 50–тисячний Марганець ще не знав — так принаймні стверджували мої співрозмовники.
Біля труни загиблого вже виплакала всі сльози мати. Ще стримував себе батько, який терміново приїхав із Москви, де перебував на звичних для марганчан заробітках. Дуже плакала дівчина, з якою Сергій, кажуть, уже готувався до весілля... На стіні будинку, де мешкав загиблий, хтось написав «Бондик Super» — як своєрідний вияв поваги до нього. Присутні не могли повірити, що співробітника міліції могли вбити серед білого дня — точніше, близько шостої години недільного вечора, коли Україна відзначала два свята — Конституції і молоді.

За час перебування у тривалій відпустці Генпрокурора Олександра Медведька на Різницькій виникло кілька конфліктів, продуковані переважно заступником Генпрокурора Ренатом Кузьміним, які дискредитували це відомство. Це і непорозуміння з колегами, зокрема спроба поставити під сумнів законність дій слідчих, що розслідують кілька резонансних справ (отруєння Ющенка, справи Гонгадзе, Чорновола та Івасюка) і яких курирує інший заступник Генерального — Микола Голомша. А також відвертий конфлікт пана Кузьміна із головою Верховного суду Василем Онопенком та його зятем — заступником міністра юстиції Євгеном Корнійчуком. Плюс скандал із будівництвом дачі для Кузьміна у Пущі–Водиці вартістю у мільйон доларів.

«Ви — нове покоління українського солдата, правоохоронця... Переконаний, це більш достойне покоління», — сказав Головнокомандувач Збройних сил України Віктор Ющенко, вітаючи молодих офіцерів, випускників військових і правоохоронних вищих освітніх закладів, які по закінченню навчання отримали диплом з відзнакою та були нагороджені золотими медалями. Президент акцентував увагу на важливості позиції нинішнього покоління випускників для формування сучасної безпекової політики держави.

Конфлікт довкола забудови Пейзажної алеї, що триває вже кілька років, здавалося, закінчився у лютому цього року. Саме тоді Київський міський апеляційний суд скасував землевідведення на будівництво на перетині Десятинного провулку та Пейзажної алеї. Одначе вчора ініціативній групі, яка, гадалося, успішно відвоювала у забудовника алею, довелося знову голіруч захищати пагорб біля Музею історії від будівельної техніки.

На кам’яному хресті, встановленому в селі Михайлівка Лебе­динсь­кого району, написано: «Мазепинцям — лицарям незалежності України». Саме у Михайлівці в листопадігрудні 1708 року за наказом Петра І повісили сотні козаків. Такою була відповідь на політичний виступ Мазепи та його так звану зраду. На історії Лебединщини можна прослідкувати тогочасну політику щодо українського народу. Невідомий автор «Історії Русів» розповідав, як залякувалося місцеве населення. У Лебедині було влаштовано катівниці, де далеко не ідеологічно боролися зі «зрадниками».