Російський класик анімації Андрій Хржановський, автор мультфільмів «Жив–був Козявін», «Скляна гармоніка», циклу фільмів «Зустрічі з Пушкіним», «Довга подорож» (про Федеріко Фелліні), понад десять років досліджував творчість Йосипа Бродського. 30–хвилинний анімаційний нарис «Півтора кота» за мотивами прози Бродського і його графіки, який став анонсом довгоочікуваного повнометражного фільму «Півтори кімнати, або Сентиментальна подорож на батьківщину», став фаворитом не одного кінофестивалю. Італійський сценарист Тоніно Гуерра, який не один рік співпрацює з аніматором, одного разу сказав: «Відкрийте для себе поета Хржановського, який розкаже вам про поета Бродського».

Організатори міні–фестивалю анімаційного кіно «Анімакрок. Зупинка на вимогу» запросили Андрія Хржановського зробити в Києві майстер–клас і провести творчий вечір. Його фільми не йдуть у прокаті, тому про зустріч з аніматором знало вузьке коло художників, артистів і голодних на цікавих людей студентів, серед яких була і журналістка «УМ».

За версією героїні знаменитого радянського фільму, «в 40 років життя тільки починається». Але таке бачення давно застаріло. Для декого життя починається на восьмому десятку. Принаймні — для відомого радянського і російського артиста Михайла Кокшенова. У свої 72 роки він розлучається з другою дружиною, щоб одружитися втретє.

Зірка фільмів про Гаррі Поттера, актриса Емма Уотсон, встигає не лише в кіно зніматися, а й навчатися та брати участь у рекламних фотосесіях — виконавиця ролі Герміони є «обличчям» фірм Burberry і Chanel. Але й на цьому невтомна дівчина не зупинилася, підписавши контракт із брендом People Tree, для якого погодилася спробувати свої сили в дизайні одягу. Ця марка пропагує «етичну торгівлю» і відома активною благодійною та правозахисною діяльністю. Тому, відповідно до концепції бренду, створений Еммою одяг виготовлений винятково з натуральної вовни та бавовни.

Хочеться вірити, що і після виборів в українців буде хліб і до хліба. Щодо видовищ — жодних сумнівів. Телевізійники уже наступного тижня почнуть представляти розважальні проекти нового телесезону. Крім танців, співів та інших талантів, телеглядачі на «блакитних» екранах побачать прагнення миттєво збагатитися, борсання вітчизняних селебритіз в аргентинській багнюці та обливання брутною водою відомих українських чоловіків у київській студії.

Сьогодні спливає рік відтоді, як із полону сомалійських піратів було звільнено судно «Фаїна», вантажене важкою зброєю. Рік тому моряків із «Фаїни» зустрічали як героїв. Більшість із них уже отямилися від п’ятимісячного перебування в заручниках і вийшли в нові рейси. Проте троє моряків, Олексій Кочерга, Віталій Шелестов та Іван Герелюк, досі оббивають пороги судновласника, який, за їхніми словами, досі не розрахувався з ними за той «нещасливий рейс», передає «Ньюз ру». «Власник «Фаїни» заборгував мені 60 відсотків зарплатні. Крім того, мені не сплатили компенсацію за викрадені піратами речі — а це 2730 доларів, не повернули і гроші за лікування, — розповів матрос Олексій Кочерга. — Після повернення на батьківщину я лежав у психоневрологічному диспансері з діагнозом «посттравматичний синдром». Мене мучили жахливі сни. Снилося щоночі, що пірати знову виводять нас на палубу судна на розстріл».

У «південній Пальмірі» — найсприятливіші умови для життя людей. Такого висновку дійшли фахівці аналітично­дослідницького центру «Інститут міста», оцінивши найбільші українські міста. До змагання залучили мегаполіси, у яких проживає понад 670 тисяч мешканців. Таких міст виявилося вісім: Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Львів, Одеса та Харків.

Детективна історія розігралася практично в центрі столиці. У середу близько шостої вечора троє чоловіків у масках зайшли до приміщення ювелірного магазину, розташованого на вулиці Олени Теліги (неподалік станції метро «Дорогожичі»). Погрожуючи зброєю, злочинці вимагали у продавців віддати всі наявні коштовності. Але спротив персоналу та втручання випадкового відвідувача завадили реалізації їхніх планів. Нападники помстилися пострілами — серйозні поранення отримали двоє людей.

...Ліс несподівано розступився, і авто зупинилося перед аркою кам’яної брами. Над брамою — гостроверха декоративна башточка. Поруч — двоповерховий будинок сторожі з вузькими стрілчастими віконцями, із зубчатими стінами та крутосхилим дахом. На нашу радість ворота виявилися прочиненими, чим ми і скористалися. І відразу ніби потрапили у середньовіччя. Посеред обнесеного муром двору — велична будівля з високими восьмикутними зубчатими вежами, з готичними вікнами та численними димарями. Справжній англійський замок! Здається, ще мить — і затрублять герольди, скликаючи лицарів на турнір.