У вівторок у великому конкурсі Берлінського кінофестивалю показали «Мед» турка Семіха Капланоглу та ірано–німецьку картину «Мисливець» Рафі Пітса. І ще багато картин у різних програмах. Журналісти переважно скептично оцінюють рівень передусім конкурсної програми. Утім це не новина — так буває щороку. Хочеться «чогось такого», а подібне трапляється рідко. Поки що журналістське журі журналу Screen Inernational найвище поцінувало румунську стрічку «Коли хочу свистіти, я свищу», далі картина Романа Поланського «Письменник–привид». Одначе попереду ще чимала частина конкурсу...

Старі, як світ, сюжети в оформленні цього автора, вже й церковній анафемі підданого, і в порнографії звинуваченого, щоразу виглядають напрочуд заманливими. Ось і цього разу нова книжка Олеся Ульяненка, до якої увійшов роман «Там, де Південь» і повість «Сєдой», дивує невгамовною енергією автора, спроможного робити з лайна минувшини цукерку популярного треш–чтива. Яким чином? А щоразу в один і той самий спосіб, коли, здавалося, бійки–пиятика і злягання–зґвалтування нам гарантовані, але ідеологічний катарсис надходить з іншого боку.

Цьогорічні вибори в Україні, як це не прикро усвідомлювати, знову продемонстрували партійну заангажованість правоохоронних структур. Особливо помітна вона була на Луганщині: міліція активно вистежувала організовані штабом Януковича «каруселі» й удаваних хворих–«надомників» — а за міліціонерами по п’ятах слідували «прокурорські», вкупі зі співробітниками СБУ. Одне лише втішає: на відміну від 2004–го, «силовики» в цій виборчій кампанії виступали як конкуренти. Уже легше...

Листівки з інформацією про загрозу «козячого грипу» у Запоріжжі молоді люди розповсюджували відкрито, зазвичай додаючи: такого висновку дійшов «Форум працівників охорони здоров’я». Наляканий пандемією «свинячого» і «пташиного» грипу, довірливий люд зважив передусім на вірогідність «естафети» нового вірусу, а не на те, що хтось спричиняє паніку в переддень другого туру голосування.

Відтепер метеопрогноз, базований на віщих тваринах, стає вдвічі точнішим. Адже, крім харківського бабака Тимка ІІ, погоду провіщатиме і подружжя бабаків львівських — Миші й Марусі. Як уже писала «УМ», цьогоріч галицьких бабаків перевели на «старий стиль», відтак будити їх почали не на «американське» 2 лютого, а на Стрітення — 15 лютого. На думку львівських екологів–патріотів, перенесення дня Бабака зумовлене прагненням відродити українські традиції «свого свята» — Стрітення. Щоправда, патріоти–природолюби якось призабули, що в Галичині бабаки не живуть через відсутність степів.

20–річного студента 3 курсу Чернівецького університету, який кілька місяців тому вночі з друзями поглумився над пам’ятником Тарасові Шевченку у Чернівцях, Першотравневий районний суд засудив до двох років та шести місяців обмеження волі з випробувальним терміном на рік. Тепер щомісяця впродовж року хлопець повинен відвідувати кримінально–виконавчу установу, а її працівники стежитимуть, чи не накоїв він ще чогось надзвичайного.

Нелегальних мігрантів ніхто до нас не кличе. Але попри те, що незваний гість не подарунок для господарів, він — жива людина. І умови для його утримання повинні бути європейського зразка. Два такі центри для тимчасового утримання нелегальних мігрантів у понеділок відкрилися на Сумщині. Перший урочисто презентували на території відділу прикордонної служби «Середина Буда». Він може розмістити чотирнадцять осіб. Другий — Великописарівський центр — розрахований на шістьох мігрантів. «Перевага таких комплексів у мобільності й модульності, — пояснив «УМ» прес–секретар Сумського прикордонного загону Олександр Шишка. — Тобто у випадку зміни міграційних потоків центр можна перенести в інше місце. Для людей, які в них перебуватимуть, створені всі необхідні умови: є кімнати для чоловіків і жінок, установлені кондиціонери, душові, медпункт, словом — усе, аби мати комфортний тимчасовий прихисток».

Інформація про смерть маляти до співробітників міліції надійшла від медиків «швидкої допомоги», які примчалися за викликом, проте допомогти немовляті вже не змогли.

Минулого тижня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв». Згідно з ним, до списку напоїв, вживання яких заборонене у громадських місцях, потрапило і пиво, і слабоалкогольні напої. Раніше для них робили виняток. Тепер «по пивку» не можна пройтися у скверах, парках, закладах культури (в тому числі в кінотеатрах), у підземних переходах, ліфтах і таксофонах, громадському транспорті та на зупинках, на дитячих і спортивних майданчиках, у закритих спортивних спорудах, у закладах охорони здоров’я, навчальних закладах, у приміщеннях органів державної влади та місцевого самоврядування й під час масових заходів.

Нелюдський за своєю жорстокістю випадок стався минулими вихідними у сімферопольському нічному клубі «Z» («Зет»). У ніч із 12 на 13 лютого компанія молодиків спортивної зовнішності прийшла у розважальний заклад, щоб нібито відзначити день народження одного з них. Вони влаштували у клубі справжню бійню: трощили меблі, жорстоко лупцювали відвідувачів, а насамкінець забили до смерті власника закладу, який намагався заступитися за ні в чому не винних людей. А найстрашніше те, що дехто з молодиків має пряме відношення до правоохоронних органів.