Відтепер психіку можна заспокоїти не лише традиційною оковитою. Новий спосіб антистресу винайшли у Львові: у невеличкому помешканні кожен охочий може досхочу розпружитись, розбивши хоч телевізор, хоч мобільний. У разі чогось розтрощити можна навіть плазмовий екран. Головне, аби вистачило грошей, адже антистресові «набої» треба приносити з собою. Найдешевшою атракцією для пересічних «пацієнтів» клубу лишається кераміка — горнятка й тарілки.

Більше ста водіїв тролейбусного депо №2, розташованого по вулиці Довженка, учора оголосили страйк. Акцію протесту, яка тривала з 5–ї до 10–ї години ранку, назвали попереджувальною. Утім якщо вимоги страйкарів не буде виконано, люди обіцяють розпочати безстроковий протест вже 5 квітня. Окрім затримки заробітної плати, у водіїв низка вимог до «Київпастрансу» стосовно умов роботи: забезпечення водіїв їдальнями, належне проведення наркологічного контролю, ремонт рухомого складу тощо.

Дві пожежні команди гасили в суботу виробниче приміщення датацентру ТОВ «Технології майбутнього» інтернет–провайдера Hosting.ua в будинку №2 на вулиці Дальницькій. «Вогонь завдав значної шкоди одній із кімнат датацентру площею 40 квадратних метрів, де було обладнання компанії, — поінформувала «УМ» головний спеціаліст сектору зв’язків із громадськістю Одеського обласного управління МНС Лідія Янковська. — Внаслідок пожежі, яку вдалося швидко ліквідувати, постраждала низка фірм–клієнтів інтернет–провайдера Hosting.ua.

88–річного чоловіка українського походження підозрюють у вбивстві в роки Другої світової війни щонайменше одного єврея. Наразі прокуратура Мюнхена перевіряє, чи достатньо доказів для висунення йому обвинувачення та передачі матеріалів до суду. Цю інформацію німецькій газеті «Зюддойче цайтунг» підтвердила речниця прокуратури. Йдеться про Джона (в минулому — Івана) Калимона, який мешкає в штаті Мічиган (США). Під час війни 20–річний хлопець начебто співпрацював із нацистами і був одним із так званих поліцаїв в окупованому Львові. За даними німецьких слідчих, існують документи, які свідчать, що Калимон письмово просив в есесівців нові набої, оскільки видані раніше використав, буцімто убивши одного й тяжко поранивши другого єврея.

Після п’ятирічної перерви Москва згадує, як воно — завмирати від жаху, спускаючись у «підземку». Теракти на двох станціях московського метро, здійснені в годину пік, фактично паралізували центр міста. Люди з перекритих міліцією станцій кинулися нагору, щоб доїхати до роботи наземним транспортом, але той, зрозуміло, не міг обслужити такий потік пасажирів. Таксисти і «приватники», дізнавшись про ситуацію з ФМ–радіостанцій, додали до звичного тарифу нулик у кінці, вимагаючи замість традиційних 200—300 рублів по кілька тисяч.

Але головним запитанням, яке ставлять собі москвичі та інші росіяни, звичайно, залишається: хто це зробив і кому це було потрібно? На диво, версії про чеченських бойовиків довіряє все менше людей. Навіть ті росіяни, які донедавна палко захищали владу, тепер ризикують припускати, що в терактах може бути зацікавлений і Кремль (тим паче що у змові з конкретними «терористами» тамтешніх можновладців помічали й раніше). З різних причин: по–перше, рейтинг провладної партії «Єдина Росія» стрімко падає, і його треба якось піднімати. Згадуючи обіцянку Володимира Путіна «мочити терористів у сортирах», що принесла йому популярність, нескладно припустити, який саме метод готова обрати для цього влада. По–друге, президент із прем’єр–міністром саме зараз взялися за «чистки» в силових структурах. А по–третє, на 31 березня заплановані чергові акції опозиції, які цього разу обіцяли бути дуже масовими. І «страшні напади диких кавказьких терористів», які гуртують націю, зараз доречні, як ніколи...

Учора в Шевченківському райсуді відбулося перше слухання за заявою Віктора Вороніна, помічника й особистого друга міністра освіти Дмитра Табачника, проти націонал–патріотичного активіста Миколи Коханівського. Хлопець, відомий як «руйнівник Леніна» (саме він свого часу пошкодив пам’ятник комуністичному вождю в центрі столиці), нібито побив Вороніна. Проти Миколи Коханівського порушили кримінальну справу за статтею «Хуліганство», яка передбачає до п’яти років позбавлення волі.

Ідея спорудження в Запоріжжі пам’ятника Сталіну — «під шумок» святкування 65–річчя Перемоги та приходу до влади дружніх для Компартії «регіоналів» — набуває дедалі реальніших обрисів. Комуністи як автори цього проекту запевняють, що ніщо і ніхто не завадить їм до 9 травня спорудити на приватній ділянці статую чи, радше, бюст авторитарного «батька народів». Секретар Запорізького обкому КПУ Олександр Зубчевський повідомив журналістам, що це буде «напівфігура у військовій формі генералісимуса із зіркою Героя соціалістичної праці». За словами комуніста, проект передбачає, що скульптурна композиція на постаменті з червоного граніту матиме загальну висоту три метри.

Ініціатори увічнення радянського ката в незалежній Україні досі утаємничують і місце встановлення пам’ятника, й ім’я столичного скульптора, котрий «ліпить за ідею» (однак принаймні половину вартості роботи воліє отримати готівкою), і загальний кошторис провокації. Водночас «УМ» вдалося дізнатися, що місце для п’єдесталу Сталіну відведено в районі майдану Фестивального.

Чи можна театр, із його багатогранністю форми і змісту, загорнути у сіру обгортку з написом «протокол»? Та ніколи, це таке мистецтво, яке здатне проявлятися крізь найгрубіші «фантики», — скажете ви, і відразу стане зрозуміло, що на цьогорічній церемонії нагородження лауреатів театральної премії «Київська пектораль» вам побувати не довелось. Усупереч усім можливим уявленням про мистецтво, акторство, професії режисерів та художників, автори віншування переможців пішли шляхом економії (і на творчому підході до підготовки вечора також), конкретики й офіціозу. Якщо коротко, то урочистості, яких театрали чекають цілий рік, виглядали таким чином: отримав «Пектораль», подякував — сідай на місце. А після того до уваги усіх «опекторалених» та інших учасників свята — концерт від артистів Театру оперети.

Спатимемо на годину менше: у ніч на 28 березня країна переходить на літній час, а це означає, що стрілки годинника потрібно перевести на одну годину вперед. Водночас, як в один голос заявляють науковці, такі часові зміни лише шкодять. У цей час можливі порушення сну, зниження працездатності, загострення хронічних хвороб. У перші п’ять діб після переведення стрілок годинника на 11 відсотків збільшується кількість викликів «швидкої» до хворих на серцево­судинні захворювання.

Уже втретє з початку нинішнього навчального року буде змінено правила вступу до ВНЗ. Останні новації оприлюднив на засіданні Спілки ректорів вищих навчальних закладів міністр освіти Дмитро Табачник. Усе планів громаддя, визнає міністр, неможливо реалізувати вже в цьому році через брак часу, а тому нинішнього літа збираються обмежитися «незначною модернізацією». Отже, до чого слід готуватися бідолашним дітям у найближчі два місяці?