Кожне з літературних поколінь має пубертатний період свого становлення, в якому зазвичай не враховується такий самий, юнацько–незграбний досвід попередників. Але проти природи жанру не попреш, і випадок харків’янки Анастасії Афанасьєвої, яка працює судовим психіатром і яка свого часу виграла конкурс «Молодіжного міського роману» видавництва «Фоліо» — не виняток із вищезгаданого правила. Оскільки нагадує літературний дебют Франсуази Саган з її сповіддю дівчинки–підлітка «Здрастуй, смуток!», настукану за місяць двома пальцями на друкарській машинці, яка принесла авторці світову славу.

Виданий уперше 1840 року в Санкт–Петербурзі, «Кобзар» зазнав чимало як перевидань, так і змін: поширенню найвідомішої української книги перешкоджали суворі заборони й цензурні переслідування, тексти багатьох віршів спотворювали, фальсифікували редактори й видавці. За радянських часів «ляські» часто заміняли на «панські», з масових видань вилучали «незручні» поезії, зокрема присвячені Богданові Хмельницькому. «У вірші «Чигрине, Чигрине» в рядку «За що скородили списами московські ребра» слово «московські» заміняли на «татарські». Однак найбільше викривлень було у коментарях до творів Шевченка, що писали ідеологічно заангажовані літературознавці», — розповідає начальник відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Шевченка НАН України Валерія Смілянська. Найреволюційніші поезії «Кобзаря» друкувалися за кордоном та поширювалися в УРСР нелегально.

Твори, що увійшли до шевченківської збірки, стали найціннішим літературним надбанням української нації. Вірші «Кобзаря» переклали більш як на сто мов світу, а відповісти, скільки іноземних, ба навіть українських видань «Кобзаря» існує сьогодні, не можуть точно навіть досвідчені шевченкознавці.

Нинішній текст Кобзаря все ж не такий, як 170 років тому. Досить сказати, що нині державна українська мова має усталений правопис, про який годі було мріяти в позаминулому столітті. Втім науковці зробили все, аби мінімізувати різницю між прижиттєвим виданням «Кобзаря» та нинішнім. «Немає підстав говорити, що хтось сьогодні перекручує Шевченка, — переконує в розмові з «УМ» провідний науковець відділу шевченкознавства Інституту літератури Роксана Харчук. — Сьогодні «Кобзар» є близьким до ідеалу».

Кореспонденти «УМ» вирішили дізнатися, як продається «ідеальний» «Кобзар», і пройшлися по книгарнях Києва.

Учора Віктор Янукович здійснив свій другий закордонний візит у статусі Президента — в Росію. Раніше Віктор Федорович частенько їздив до Москви як лідер опозиції — отримати пораду, підтримку чи вказівку. Але вчора, коли його як високого гостя нарешті шанобливо зустрічала почесна варта, Янукович виглядав особливо вдоволеним та гордим.

Поїздка Віктора Януковича в Москву мала дати відповідь на запитання, наскільки проросійською буде політика адміністрації нового Президента. Візит Віктора Федоровича у Брюссель був радше піаром та виявом дипломатичної поваги; ніхто в Євросоюзі нічого особливого від «регіонала» й не чекав. З Росією все інакше: хлопці мають більше конкретних тем для розмови. І Янукович таки здійснив кілька виразних проросійських жестів...

Це тільки здається, що жінки — слабкі й беззахисні. Вони часто здатні витримати й досягти більше, ніж може уявити собі «сильний» чоловік. Українські жінки — поготів. Наші землячки безстрашно шугали в небі, підкорювали космос (іменем однії з астронавток українського походження навіть названо кратер на зворотній стороні Місяця). Українки боролися на барикадах Паризької комуни й у криївках УПА, були снайперами під час Другої світової й льотчицями–винищувачами. Навіть форвардами олімпійських чемпіонів із хокею. Наших жінок чимало у світовій політиці: губернатор Санкт–Петербурга, міністр освіти США й заступник держсекретаря США. Серед вихідців з України є навіть одна із засновників держави Ізраїль і прем’єр–міністр цієї країни. Наші дівчата виборювали «Оскари» та «Греммі», ставали всесвітньо відомими актрисами і простими дружинами турецьких султанів. Серед наших — відомі дресирувальниці тигрів і володарка 12 світових рекордів із метання диска та штовхання ядра. Одна українка нині очолює провідне ділове видання світу «Файненшл таймс», інша — є найвідомішою письменницею Бразилії.

Про те, чого досягли наші жінки на міжнародній арені, розповідає «УМ» Олена Ясинецька, керівник проекту «Українці у світі» з питань духовно–просвітницької роботи (нагадаємо, що цей проект створений Всеукраїнським об’єднанням «За Помісну Україну!» з ініціативи Петра Ющенка).

По дорозі до Гурзуфа зустрів декілька новеньких автобусів із дітьми в однакових яскраво–зелених куртках. Пізніше з’ясував, що дітей везли на екскурсію до сусіднього Партеніта, у місцевий дельфінарій. Інші їхні ровесники в той час сиділи на уроках в артеківській школі. По обіді загони мали помінятись місцями — кожен день в «Артеці» розписаний ледве не по хвилинах до кінця зміни.

Якщо комусь із тернопільських пенсіонерів потрібна допомога, порада чи елементарно бракує спілкування, віднині вони можуть звертатися до багатопрофільного відділення соціально–побутової реабілітації. Відкрилося воно на Лисенка, 8 при Центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян. За словами керівника новоствореного відділення Уляни Фещак, скористатися його послугами абсолютно безкоштовно можуть усі бажаючі літні чи одинокі люди.

Уже поколіннями перевірено, що в кожному монастирі найефективнішим і найдієвішим є саме власний статут. Якщо хтось пробує у сформований устрій внести свої правила — чекай пожвавлення: спротиву, конфліктів і безладу, а то й революційних дій. Проте результат запрова­дження цілеспрямованих змін — видовищність, яку нескладно прорахувати наперед, — саме те, що потрібно телебаченню. Тому й виникла ідея зйомок реаліті–шоу Wife Swap — «Обмін дружинами». Тепер проекти, зняті за британським форматом, ідуть у десятках країн. З кінця березня минулого року такий американський цикл у жанрі реаліті, за яким можна вивчати ментальність мешканців Штатів, їхнє релігійне розмаїття і способи сімейного устрою, показує телеканал «Сіті». Нинішнього 8 березня «Плюси» запускають форматний проект «Міняю жінку» власного виробництва.

Нехай із невеличким запізненням, спричиненим винятково технічними нюансами, але все ж таки в ранковому ефірі каналу «1+1» з’явилося нове обличчя — з 22 лютого «Сніданок з «1+1», одну з найстаріших програм нового українського телебачення, в парі з Лідією Таран веде Андрій Джеджула. Це, попри очікування менеджменту, не вплинуло позитивно на рейтинги. Проте не Джеджула в цьому винен і, тим більше, не Лідія Таран. Проблема — власне в ранковому ефірі, який справді треба заповнювати чимось, окрім старих радянських фільмів та випусків неактуальних станом на 7.00 ранку новин.