Пастка ранкового ефіру

Нехай із невеличким запізненням, спричиненим винятково технічними нюансами, але все ж таки в ранковому ефірі каналу «1+1» з’явилося нове обличчя — з 22 лютого «Сніданок з «1+1», одну з найстаріших програм нового українського телебачення, в парі з Лідією Таран веде Андрій Джеджула. Це, попри очікування менеджменту, не вплинуло позитивно на рейтинги. Проте не Джеджула в цьому винен і, тим більше, не Лідія Таран. Проблема — власне в ранковому ефірі, який справді треба заповнювати чимось, окрім старих радянських фільмів та випусків неактуальних станом на 7.00 ранку новин.

Нове обличчя «плюсів», поза сумнівом, пожвавлює «Сніданок». Насамперед впадає у вічі, а швидше — у вухо, його манера вести інтерв’ю з ранковими гостями. Скажімо, на «Ранку з «Інтером» часів Ліни Нерус та Дарини Трегубової такі розмови за чашкою кави певної торговельної марки нагадували справжні посиденьки кумась або — необов’язкові обміни репліками людей, котрі ще не зовсім прокинулися. До речі, заміна складників — коли Нерус—Трегубову замінили Сумська—Горянський, на результат не вплинула. Це були розмови тих, хто ще не прокинувся, для тих, хто так само лежить у ліжку. Натомість гамірна компанія «Підйому» на Новому атакує ранкового гостя втрьох за принципом, до якого лягає фраза з Подерев’янського: коли по черзі, коли — так. Адже, за стратегічним задумом, «Підйом!» працює не на гостя, а на ведучих: всякий раз увага глядачів прикута не до того, хто цього ранку прийшов на програму, а до того, як же чергового відвідувача «оброблятимуть» гамірні та розкуті ведучі. З часів Горбунова—Єфросініної до панування тріумвірату Притула—Фреймут—Педан настрій ранку на Новому майже не змінився.

Донедавна прийняття ранкового гостя на «Сніданку» за манерою тяжіло все ж таки до «Ранку з «Інтером», коли там ще були ведучі. Але досвід радіоефірів допомагає Андрієві Джеджулі тримати як драйв розмови, так і баланс між запитанням та відповіддю. Він може вчасно зупинити словесний потік співбесідника, відпасувати йому наступне запитання, і загалом ті кілька хвилин живої розмови, виділеної на гостя, справді є живими і нагадують гру в пінг–понг, чого в «Сніданку» не було якщо не раніше, то принаймні давно.

Але на цьому зміни в ранковому ефірі «плюсів» закінчуються. Бо вже кілька років як поняття «зірка ранкового ефіру», якими свого часу були Юрій Горбунов, Анна Безулик, Марія Єфросініна, Сніжана Єгорова, Данило Яневський чи навіть Василь Климчук, зникло безповоротно. Якщо говорити про «Ранок з «Інтером», то Ольга Сумська та Володимир Горянський, які його донедавна вели, вже були запрошені як зірки, котрі самою своєю присутністю мусять працювати на рейтинг програми. Тобто, ранковий ефір у даному разі — не стартовий майданчик, а фінішна пряма. Закріпила свій статус неординарної команди лише трійця «Підйому», яка продовжує «запалювати» (тут краще підійде російське «зажигать») ранок «по–новому».

Тут варто зробити паузу і сказати кілька слів про абсолютно унікальний телеранок — «Ранок на 5–му». Не скажу, що об’їздив цілий світ. Але таки доводилося прокидатися рано і в Росії, і в країнах Східної та Західної Європи, і навіть у Америці. Так ось: можливо, я не всі канали там клацав зрання. Може, десь іще, крім як в Україні, ранкова програма починається ще до 7–ї ранку... з розмови про політику з політиком, як це часто роблять на 5–му. Правда, ця ранкова програма, крім політиків, запрошує діячів культури, психологів, краєзнавців, але, як на мене, швидше, для того, аби збалансувати обов’язкового «ранкового політика». Хоча, можливо, автор цих рядків надто прискіпливий до «Ранку на 5–му»: адже це —програма інформаційного каналу, де є блоки новин, обов’язковий прогноз погоди, курси валют і ціни на бензин. Проте політик до вранішньої кави, як на мене, — занадто...

Та повернімося до Андрія Джеджули, котрий як ведучий ранкової програми потрапив у пастку, яку готує сьогодні чи не кожен ранковий ефір. Власне, ця пастка має два рівні. Перший — з 7 до 9 годин ранку ведучий з’являється на екрані упродовж хвилин 20—25. Джеджула і Таран працюють у кадрі в проміжках між рекламою, мультиком та відео з так званою корисною інформацією, яка є другим рівнем згаданої пастки. Згадайте старий чорно–білий фільм Елема Климова «Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено!» Там директор піонерського табору товариш Динін у виконанні Євгена Євстигнєєва при підготовці дитячого свята користується типовою, затвердженою невідомо ким і де інструкцією, яка передбачає стандартний набір розваг: біг у мішках, перетягування канату, кидання кілець на палицю та використання стандартних, маскарадних костюмів, що просякли нафталіном. З одного боку, свято хочеться зробити веселим і нестандартним. А з іншого — не пожвавиш його, бо іншого формату не те, щоб не придумали, він не потрібен. До речі, ранковий ефір на 5–му каналі — також яскрава тому ілюстрація.

За аналогією з радянським фільмом, ведучі ранкового ефіру «плюсів» читають підводки до корисних порад (як, наприклад, вивести жирну пляму за допомогою солі), уроків танців, гімнастики чи кулінарних рецептів. Спроба повернути в ранковий ефір журналістські сюжети з розряду «це цікаво» наштовхнулася на відсутність бюджету для відряджень і усвідомлення того, що ці сюжети стануть таким собі міні–ТСНом. Розбавити ранок анекдотами не зміг навіть дядя Жора — анекдоти виявилися несмішними. Тобто у ранковому ефірі будь–який крок у бік модернізації та переформатування означає смерть. А потім відбувається реанімація проекту, в якому повторюються ті самі поради господаркам, ранкова зарядка, танці–шманці, промо інших проектів. Змінити це можна — якщо спробувати зробити ранкові ефіри, як колись, авторськими, а не продюсерськими, тобто — максимально оптимізованими.

Андрій КОКОТЮХА