«Абідна, дасадна, ну ладна...» — скандують київські вболівальники, коли програє національна команда. Минулого тижня збірна українських державних чиновників знову зганьбилася у домашньому, харківському, матчі з росіянами. Нині, коли розсіявся густий туман переможних реляцій, це стало очевидно.
Угорські праві, які впродовж останніх восьми років були в опозиції, тріумфально приходять до влади. У другому турі парламентських виборів, який відбувся минулої неділі, правоцентристська партія ФІДЕС у блоці з Християнсько–демократичною народною партією остаточно закріпила свою перемогу. Загалом опозиціонери на чолі з колишнім прем’єр–міністром Угорщини Віктором Орбаном здобули 263 із 386 депутатських мандатів — на п’ять більше, ніж потрібно для того, щоб мати в парламенті конституційну більшість. Така переконлива перемога позбавляє ФІДЕС потреби шукати партнерів для створення коаліції і дає можливість самостійно проводити в парламенті та уряді будь–які рішення. У посткомуністичній історії Угорщини це — прецедент.
У неділю виборчі дільниці працювали і в Австрії — там обирали президента. Впевнену перемогу здобув чинний глава держави, соціал–демократ Хайнц Фішер — за нього віддали голоси 78,9 відсотка тих, хто взяв участь у голосуванні.
Алан Сіллітоу відомий перш за все завдяки двом дебютним романам — «Суботня ніч і ранок неділі» (Saturday Night and Sunday Morning) та «Самотність бігуна на довгій дистанції» (The Loneliness of the Long Distance Runner). Романіст належав до літературної групи «злих молодиків», що утворилася у 1950–х роках і активно критикувала соціальний устрій післявоєнної Великої Британії. Фактично, вони писали самі про себе — освічених молодих людей, які вийшли з робітничого середовища. Одним із таких вихідців був і Алан Сіллітоу.
Трагедія на американській нафтовидобувній платформі в Мексиканській затоці, де тиждень тому внаслідок вибуху зникли безвісти (і, швидше за все, загинули) 11 нафтовиків, не минула безслідно й для екології. Після того, як минулого четверга напівзруйнована платформа затонула, пошуки людей припинили. А на поверхні Мексиканської затоки тепер розповзається величезна нафтова пляма.
Українські хокеїсти не спромоглися на маленький подвиг і на четвертий рік залишилися в другій лізі світового хокею. Звісно, винні в цьому передусім самі гравці, але, що вдієш, кращих у нас просто немає. Утім розділити із ними відповідальність за невдачу мають і керівники національної федерації, і головний тренер–білорус.
Українська збірна батутистів без медалей залишила чемпіонат Європи, що закінчився в болгарській Варні. Наш фаворит — олімпійський чемпіон Афін–2004 Юрій Нікітін із Миколаєва, вигравши кваліфікацію, у фінальних змаганнях посів скромне шосте місце. Із таким самим результатом завершила кваліфікацію у командних змаганнях українська чоловіча четвірка, і цього виявилося замало, аби потрапити до вирішального раунду.
Четвертий від кінця тур для української прем’єр–ліги став рекордним за рівнем глядацької уваги в цьому сезоні: загалом 120 569 уболівальників завітали на спортивні арени. Рекордсменом став харківський стадіон «Металіст», де продали 31 543 квитки. Але не ця подія стала головною в звітному турі. А те, що другої поразки в сезоні зазнав чемпіон — київське «Динамо», і ця невдача може мати вирішальне значення в боротьбі «біло–синіх» за «золото». За іронією долі, очки в динамівців відібрав знову представник Західного регіону: раніше підопічних Газзаєва обіграло «Закарпаття», тепер же — «Карпати».
