Попід гаєм зелененьким...
Серпневого вечора 1745 року у двір садиби селянина Стефана Дзвінчука у Космачі ввійшло троє людей. Цих гостей, судячи з усього, господар чекав, хоча й не був їм радий. Троє опришків прийшли покарати хитруватого ґазду за те, що той погодився співпрацювати з ненависними панами в одній делікатній справі. Дзвінчук заховався за міцними дверима зимівника і з рушницею приготувався до зустрічі з месниками. Найголовніший із трійці підважив двері дрючком і став на них тиснути, намагаючись проштовхнутися у сіни. Щойно заслона подалася, пролунав постріл...
Пораненого опришка звали Олекса Довбуш. Народний герой на той час уже встиг настільки налякати панів, що ті відчайдушно постановили: хто уб’є Довбуша, на все життя буде позбавлений усіляких повинностей, а панську землю, яку він обробляв, отримає у власність. Кілька селян, зокрема й Стефан Дзвінчук, пристали на пропозицію. Довбуша знайшли наступного дня далеко у лісі. Ще живого, повстанці прикрили його гіллям і залишили, вірогідно, щоб повернутися з підмогою. Рана була не смертельною, у руку або плече, але невдовзі він помер від втрати крові.
Зимівник, у якому поранили Довбуша, стоїть і тепер. У 1970–х роках його випадково відшукав Михайло Дідишин (Юсипчук), перевіз до свого подвір’я і прибудував до стайні. Цю хату на вулиці Довбуша, 17 у Космачі тепер знає кожен. Це одне з головних місць оглядин для туристів. За 30 із гаком років Михайло Дідишин створив тут Музей Довбуша, зібравши у ньому речі XVIII століття, частина яких справді належала видатному опришкові, а також зразки «природного» мистецтва.
Лiкарня для душi
Наступного тижня, 15 січня, обіцяють прийняти своїх перших пацієнтів новий діагностичний центр та поліклініка з диспансерним відділенням Сумського обласного психоневрологічного диспансеру. Цей об’єкт щойно зданий в експлуатацію й уже оснащений сучасним обладнанням для діагностики та лікування. Предметом гордості, зокрема, є цифровий мамограф двох ступенів, як кажуть фахівці, — другий подібний в Україні, та шістнадцятизрізовий спіральний комп’ютерний томограф.
Знову сам удома
Цими днями по телевізору обов’язково показують фільм «Сам удома», який iз часу виходу 1990 року став однією з найулюбленіших різдвяних комедій для глядачів в усьому світі. А тим часом Макалею Калкіну, який запам’ятався нам десятирічним хлопчиком Кевіном у цьому фільмі та його продовженні «Сам удома–2», вже 30 років. І початок 2011–го став для нього не надто щасливим — актор розійшовся зі своєю давньою подругою, голлівудською зіркою єврейсько–українського походження Мілою Куніс.
ІМЕНИННИКИ ЦИХ ДНІВ
Гей, вернися, Сагайдачний!
Історики, політичні діячі й активісти громадських організацій Києва, Полтави, Черкас, Дніпропетровська, Вінниці, Чернігова, Запоріжжя й інших міст відвідали легендарний острів, аби обмінятися думками у форматі наукової конференції «Гетьман Петро Конашевич–Сагайдачний в історії України», повідомляє управління у справах преси та інформації Запорізької облдержадміністрації. Зібрання фахівців у музеї історії Запорозького козацтва зініціювали Український інститут національної пам’яті, Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського та Інститут історії НАНУ.
За законами Хорха
Ці кінокадри, мабуть, знають усі: невиспаний штандартерфюрер Штірліц, примруживши очі, веде рівними німецькими дорогами респектабельний ретро–автомобіль, який своїми обрисами та хромованими деталями мав символізувати для радянського глядача водночас розкіш і близький занепад Третього рейху. Логотип машини радянського супершпигуна, на відміну від транспортного засобу його колеги Джеймса Бонда, великим планом не показують — зі зрозумілих причин. Але ті, хто цікавиться, знають: Штірліц, хоча й не усамітнювався з розкішними дівчатами, як його кіношні колеги, але їздив на «Хорху–853». Автомобільні естети називають цю модель найкрасивішою машиною передвоєнних років.
Наталя Добринська: Стати міністром — чому б і ні?
Відомо, що піднятися на вершину Олімпу легше, ніж утриматися на ній. Дехто, аби боляче не вдаритися при падінні, завершує кар’єру в ранзі непереможеного. Однак наша співрозмовниця, 28–річна Наталя Добринська, —– не з лякливих. Здобувши в Пекіні олімпійське «золото», вона планує в Лондоні–2012 відстояти титул королеви семиборства. Головною опоненткою Наталки, очевидно, буде, британка Енніс, яка з 2009 року не програла нашій співвітчизниці ще жодного старту. Проте Добринська сподівається знайти в собі внутрішні резерви, аби саме на головних стартах чотириріччя зробити вдалий ривок і здобути титул дворазової олімпійської чемпіонки.
Цікаво, що, й далі дбаючи про спортивну кар’єру, Наталя вирішила почати нову сторінку своєї історії — політичну – і пройшла до Вінницької облради за списком Партії регіонів. Про те, як і чому титулована легкоатлетка вирішила вести «подвійне життя», вона розповіла в інтерв’ю «УМ».
Кіт вартістю з трикімнатну квартиру
Ласкаві, вольові, гонорові, незалежні... Такими ми знаємо і любимо наших котів. Саме наші пухнасті улюбленці стали символом 2011 року. Для когось — просто красиві тварини, для інших — найкращі друзі, кицьки можуть приносити в дім не лише радість, а й непогані гроші та славу. Муркотливий звір є не лише домашнім улюбленцем, а й брендом та цілим капіталом. «УМ» спробувала розшукати найдорожчих — тобто найцінніших із породистих — котів України та світу.
«Чорна мітка» під ялинку
У другій половині дня 1 січня сомалійські пірати захопили в Аденській затоці алжирське судно «Бліда». Як незабаром підтвердили українські дипломати, серед 27 моряків екіпажу цього судна шестеро — українці. Хоч «Бліда» ходить під прапором Алжиру, орендує судно грецька компанія, і саме вона вестиме переговори, за які взяла на себе повну відповідальність. Наразі всі спроби налагодити контакт із захопниками успіху не мали.