— Я завтра піду до лікаря.

— До лікаря? Ти захворіла?

— Дуже сподіваюся, що захворіла. Інакше невже я так фігово себе почуваю у здоровому стані?

Нещодавно Верховна Рада ухвалила два важливі закони — про доступ до публічної інформації та про захист персональних даних. І хоча, на перший погляд, стосуються ці документи обмеженого кола осіб, насправді «інформаційні» закони зачіпають інтереси кожного українця. Закон «Про захист персональних даних» щонайменше змінив зовнішній вигляд наших квитанцій за «комуналку» — тепер у них прізвище та ім’я більше не пишуть — як не як, «персональні дані». Цей же закон, попереджають правники, може стати на перепоні журналістським розслідуванням, адже віднині персональні дані є інформацією з обмеженим доступом, і їх можна буде поширювати лише з дозволу особи.

Інший Закон «Про доступ до публічної інформації» взагалі обіцяє нам мало не рай на землі: віднині чиновники зобов’язані надавати інформацію про витрати бюджетних коштів, свої статки не тільки за журналістським «велінням», а й за інформаційним запитом від будь–якої баби Мані. Ось тільки чи навчаться наші чиновники звітувати перед суспільством і чи не використають свої «благородні» закони проти громади, — питання відкрите.

Позиція, якої дотримується багато українців, а саме — «моя хата скраю» — призвела до того, що в не потрібній українцям Україні без «шума и пыли» владу захопили чужонаціональні пахани з особистими кримінальними шайками. Якщо і надалі шайки Януковича і Тимошенко–Григян поперемінно приходитимуть до влади, Україну чекає безславний капець. Постійна, цілеспрямована, підло витончена, наркотична і висотана з пальця московська брехня віками день і ніч лилася і ллється нескінченними потоками на Україну, роблячи свою чорну справу, перетворивши українців на зомбоване, бездуховне і безголове стадо. Мета одна — посіяти розбрат, байдужість до своєї країни, сумнів у свої розумові здібності, недовіру до своїх національних зверхників, бездіяльність, скепсис.

Урядовці вчергове згадали про «мільйони Лазаренка», які за тривалий час розмов про них всує у народній свідомості вже майже наблизилися за рейтингом реальності до скарбів Полуботка. Утiм Прем’єр–міністр Микола Азаров думає інакше. І тому видав розпорядження Мін’юсту — знайти і затримати. «Ми отримали від Кабміну доручення юридичними інструментами домогтися повернення активів, доведених судом, що вони незаконно були вилучені з державного бюджету. Це досить складний процес, він починався досить давно», — сказав міністр юстиції Олександр Лавринович, додавши, що уряд «відновив роботу з пошуку партнерів у США і працює, щоб український бюджет поповнився сотнями мільйонів американських грошей».

Відвідати за час своєї каденції Японію з великим візитом — функція кожного Президента України. Учора її почав втілювати і Віктор Янукович. Його офіційний (не державний — певно, тому, що знову без дружини) візит до Країни Східного Сонця розтягнеться на 18—21 січня. У плані — аудієнція в імператора Акіхіто, комплексні переговори із прем’єр–міністром Наото Каном, зустрічі із главами обох палат парламенту, численними представниками великого бізнесу, університетською громадськістю, участь у бізнес–форумах тощо.

Так склалося, що діяльність кожної галузі життя у нас регулюється величезною кількістю законів, підзаконних актів, постанов, резолюцій, декретів... Ці документи далеко не завжди досконалі, іноді вони навіть суперечать один одному, тож замість торжества права і логіки на практиці отримуємо відверту «какофонію» і аналогію з «Квартетом» Крилова. Культура та мистецтво, для прикладу, у своїй діяльності донедавна керувалися «Основами законодавства України про культуру», які Президент Леонід Кравчук підписав 1992 року. Життя доповнило цей документ іншими правовими актами — окремо для кіно і бібліотек, театрів, народної творчості, були спроби навести лад з авторським правом... Над базовим законом, який би впорядкував українську культуру і спрямував її стратегічно, почали працювати 1999 року, за цей час проект закону неодноразово змінювався, щось додавали, щось викреслювали... Крапку в багатосерійній історії під назвою «Митці чекають на Закон» було поставлено минулого року — 14 грудня депутати ухвалили Закон «Про культуру». А 6 січня його підписав Президент Віктор Янукович.

Враження від цього довгоочікуваного документа двоякі. З одного боку — чимало положень, які майбутнє нашої культури і мистецтва переповнюють оптимізмом і вірою у те, що гірші часи вже позаду. «Основними засадами державної політики у сфері культури є: визнання культури одним з основних факторів самобутності українського народу — громадян України всіх національностей», — одна лише ця фраза дозволяє розраховувати на те, що вже відзавтра культура буде обласкана державою як морально, так і матеріально. З іншого, конкретики, а головне — виписаних механізмів, які дозволяли б законові діяти, дуже мало. Коментуючи цей документ, фахівці можуть критикувати його нескінченно. А от про позитиви, на які варто розраховувати після прийняття закону, говорять обережно.

Усі вже давно звикли і з розумінням ставляться до домінування спортсменів Північної Європи в зимових видах спорту. Але останніми роками скандинави почали додавати і в літніх дисциплінах — особливо в ігрових видах під дахом. І погодні умови тут не відіграють жодної ролі, бо на перше місце виходить ставлення держави до розвитку спорту.

Суд комуністів над письменником — справа звичайна. Можна сказати — традиційна. Комуністи і посткомуністи з Міністерства юстиції пам’ятають, як це робиться. Попередньо треба провести обшуки в родичів і знайомих, викликати якнайбільше свідків звинувачення тощо. Суд має бути всенародним і закритим. Для звинувачення досить виписки висловлювань із книжки.

Після другого дня «Аустреліен оупен» українське представництво зазнало втрати там, де цього не очікували, натомість маємо незаплановану перемогу. Переможний понеділковий почин Сергія Стаховського вчора підтримала 21–річна Леся Цуренко. 157–ма ракетка світу легко, трохи більше ніж за годину, переграла швейцарку Паті Шнідер — 6:2, 6:3. У другому колі дебютантка відкритого чемпіонату Австралії зіграє з росіянкою Катериною Макаровою, яка напередодні у важкому матчі перемогла сербку Анну Іванович (колишня лідерка рейтингу WTA у Мельбурні має 19–й номер посіву).